Глава  4. Початок гри

Глава 4. Початок гри

Вранці Вікторія йшла на високих каблуках, впевнена, голову вперед, кожен крок віддавався впевненістю. Перед виходом Вікторія змусила Венессу поснідати «за двох», щоб подбати про дитину. Венесса подякувала сестрі за жертву й тихо попросила:

— Будь обережна. Якщо щось піде не так — тікай.

Вікторія усміхнулася й відповіла:

— Я не втечу в тяжку хвилину. Я зроблю все, щоб він не здогадався.

Венесса погладила живіт і прошепотіла: —

 Малюк… твоя тітка дуже ризикує, але вона смілива.

Вікторія ніжно обійняла сестру й відчула, як у її серці зміцнюється рішучість. Вона знала: попереду небезпечна гра, де кожна усмішка й кожен рух можуть стати зброєю.

Скляні двері холдингу «Maslov Enterprises» відчинилися перед нею, наче паща величезного звіра. Вікторія відчула, як холодне повітря кондиціонерів обпекло її обличчя. На ній була сувора темно-синя сукня Венесси, яка тепер здавалася їй справжніми обладунками. Вона змінила зачіску, зібравши волосся у високий, бездоганний вузол, як це робила сестра, і нанесла трохи яскравішу помаду, щоб приховати юнацьку м’якість губ. Але найважче було з очима — Вікторії довелося загасити в них тепле світло і натомість впустити холодний відчай. Коли вона піднялася на останній поверх, кожен крок підборів по мармуру відгукувався в її скронях: «Венесса... тепер я Венесса...» Вона зупинилася перед масивними дубовими дверима. Зробила глибокий вдих, тамуючи тремтіння в руках, і постукала.

— Увійдіть, — пролунав низький, владний голос, від якого по спині пробіг мороз. Вікторія штовхнула двері. Антон Маслов сидів у своєму кріслі, розглядаючи якісь графіки на великому моніторі. Він навіть не підвів очей, коли вона підійшла до його столу і поклала папку з документами.

Антон Маслов сидів у кріслі, розглядаючи графіки на моніторі. Він навіть не підвів очей, коли вона поклала папку з документами.

— Ти запізнилася на три хвилини, — сухо кинув він. — Сподіваюся, твій вчорашній «напад слабкості» не стане звичкою.

Вікторія зціпила зуби й відповіла низьким голосом:

— Це більше не повториться, пане Маслов.

Антон нарешті підняв погляд. Його очі ковзнули по її обличчю, зупинилися на губах, на строгій сукні, на вузлі волосся. І раптом він усміхнувся — не холодно, а майже задоволено.

— Знаєш… мені подобається, як ти сьогодні виглядаєш. Ти стала більш зібраною. Ця сукня, ця помада… так навіть краще, ніж раніше.

Він підійшов ближче, торкнувся пасма біля її скроні й промовив:

— Твій погляд змінився. Раніше в ньому була лише лють. А тепер я бачу щось інше… силу, яку ти намагаєшся приховати.

Вікторія відчула, як її маска ледь не тріснула. Але вона зуміла відповісти шпилькою, як робила Венесса:

— Якщо хочете зауваження, пане Маслов, то ваша краватка занадто яскрава для такого похмурого чоловіка.

Антон повільно встав з-за столу, не зводячи з неї погляду. Його кроки були нечутними на дорогому килимі, але Вікторія відчувала його наближення кожною клітинкою тіла. Він зупинився зовсім поруч, так що вона відчула аромат його парфумів — суміш дорогої шкіри та холодного металу.

Його очі примружилися, розглядаючи її обличчя з небезпечною уважністю. — І ще дещо, — промовив він, нахиливши голову.

— Ти змінила колір волосся. Блонд? Вчора ти була іншою.

Вікторія відчула, як серце на мить завмерло. Вона знала, що цей момент настане, але не очікувала, що він помітить це так швидко. Вона змусила себе не відводити погляду, витримавши його тиск.

— Мені захотілося змін, — холодно і впевнено відповіла вона, ідеально імітуючи інтонації Венесси. — Я прокинулася сьогодні о четвертій ранку і зрозуміла, що старий образ мені набрид. Фарба, трохи часу — і ось результат. Жінки часто роблять божевільні речі, коли хочуть почати новий етап життя, пане Маслов. Хіба ви не знали?

Антон мовчав, продовжуючи вивчати її. Він провів рукою зовсім близько до її волосся, наче хотів перевірити його на дотик.

— О четвертій ранку? — повторив він із напівусмішкою. — Яка дивна натхненність після вчорашнього нездужання.

Він зробив ще крок вперед, заганяючи її у простір між столом і собою.

— Але мушу визнати... — його голос став нижчим, майже оксамитовим. — Блонд тобі пасує значно більше. Він робить тебе... яскравішою. Більш небезпечною. Мені подобається цей колір. Він підкреслює той вогонь, який ти так старанно ховаєш за паперами.

Вікторія стояла мовчки. Вона не відсахнулася, не опустила очі. Її мовчання було її щитом. Всередині неї все кричало від відрази до цієї людини, яка щойно хвалила її за зміни, здійснені заради порятунку сестри від нього ж самого. Але зовні вона залишалася непохитною скелею.

— Я рада, що мій вибір схвалено вашим високим смаком, — нарешті вимовила вона з легким відтінком сарказму. — А тепер, якщо компліменти закінчилися, у нас є графіки поставок, які ви так уважно вивчали.

Антон задоволено хмикнув і повернувся до свого крісла.

— Працюй, Венессо. Сьогодні у нас довгий день. І не забудь — ввечері ми їдемо на прийом до мера. Твій новий колір волосся там буде дуже доречним.

Вікторія кивнула і вийшла з кабінету. Тільки за зачиненими дверима вона дозволила собі глибоко вдихнути. Перша атака відбита. Він не просто повірив — він заковтнув наживку.

Він відвернувся, а Вікторія ледь втрималася на ногах. Перша сутичка пройшла успішно. Але тепер вона знала: він не лише щось запідозрив — він почав помічати її інакше. І це могло стати як її перевагою, так і небезпекою.

Коли Антон відвернувся до панорамного вікна, розглядаючи місто, яке лежало біля його ніг, Вікторія нарешті дозволила собі видихнути. Але це було лише миттєве полегшення. Кабінет Маслова здавався їй стерильною камерою тортур — нічого зайвого, лише холодний метал, скло та запах безмежної влади.

Вона підійшла до робочого столу Венесси, який стояв у кутку кабінету. Кожна дрібниця тут була чужою: блокнот із чітким почерком сестри, ручка, яку вона тримала щодня, навіть чашка, на якій залишився ледь помітний слід помади. Вікторія сіла в крісло, намагаючись вжитися в роль. Вона відкрила ноутбук, і її пальці завмерли над клавішами. Тепер вона не просто Вікторія, яка мріяла про дітей та освіту. Тепер вона — Венесса Гараган, жінка, яка веде подвійну гру.