Глава 1. Пастка для мисливця

Глава 1. Пастка для мисливця

Три роки тому ранок у домі родини Беркутів перестав пахнути свіжою випічкою та затишком. Тепер він пахнув дешевою заспокійливою настойкою та безнадією.

Венесса стояла біля вікна, спостерігаючи, як батько, колись міцний і гордий чоловік, згорбився над купою судових паперів. Його руки тремтіли. Антон Маслов не просто забрав бізнес — він вирвав серце з їхньої родини. Для Антона це була чергова цифра в річному звіті, іграшка, яку він захотів отримати просто тому, що міг. Син мера не знав слова «ні». Його світ складався з розкоші, безкарності та холодного цинізму.

Венесса глянула на себе в дзеркало. Темні локони, які раніше здавалися їй ознакою жіночності, тепер сприймалися як маскування. Карі очі, які колись світилися добротою, стали темними й глибокими, як нічне море перед штормом.

«Він думає, що купив нас. Він думає, що ми — пил на його італійських туфлях», — промайнуло в її голові.

Цей рік став для сім’ї справжнім випробуванням. Батько перетворився на тінь самого себе. Людина з величезним досвідом тепер хапалася за будь-який низькооплачуваний підробіток, бо його прізвище було в «чорному списку» міста. Мати потайки від чоловіка перераховувала копійки на кухні, намагаючись заощадити на всьому. Молодша сестра, Вікторія, яка завжди марила університетом, була змушена піти працювати. Весь цей рік вона проводила в дитячому садку, працюючи вихователькою. Венесса бачила, як сестра повертається додому виснаженою: Вікторія віддавала всю свою любов і терпіння чужим дітям, поки її власні мрії вкривалися пилом. Її юність минала серед дитячих іграшок та галасу, а не в студентських аудиторіях, і це краяло серце Венесси.

Вона підійшла до кухонного столу, де лежала вчорашня газета. З головної сторінки на неї дивився Антон. Бездоганний костюм, ідеальна укладка і цей погляд... Погляд людини, яка вважає себе Богом у цьому місті.

Венесса повільно поставила чашку з кавою прямо на його обличчя в газеті. Чорне коло від дна чашки перекреслило його самовдоволену посмішку.

— Ти любиш брати те, що тобі не належить, Антоне? — тихо, майже нечутно прошепотіла вона. — Що ж, подивимось, як ти впораєшся з тим, що я сама прийду до тебе в руки.

Її план народився миттєво. Вона не буде благати. Вона не буде плакати під стінами його офісу. Вона стане частиною його життя. Вона знала, що Маслов щойно звільнив свою попередню секретарку — по місту ходили чутки, що він нестерпний у роботі, і ніхто не тримається поруч із ним довше місяця.

Венесса відкрила ноутбук і змінила своє життя за кілька кліків:

Прізвище: Вона використала дівоче прізвище своєї бабусі — Гараган. Тепер вона не донька його ворога. Тепер вона — просто амбітна дівчина, яка шукає роботу.

Резюме: Вона підкреслила свою холоднокровність, знання мов і стресостійкість. Вона знала, що такому чоловіку, як Антон, не потрібна просто дівчина з кавою. Йому потрібен бездоганний інструмент.

Вона розуміла, що йде в лігво звіра. Їй доведеться терпіти його зверхність, його важкий характер, можливо, навіть його брудні натяки. Але кожна секунда поруч із ним буде витрачена на пошук тієї самої ниточки, за яку варто смикнути, щоб увесь його золотий світ розсипався в прах.

— Батьку, я знайшла роботу, — сказала вона ввечері, м’яко поклавши руку на плече тата. — Хороша фірма, висока зарплата. Все буде добре. Навчання Аліни ми оплатимо.

Батько підняв на неї втомлені очі, в яких проблиснула надія, і Венессі стало боляче від власної брехні. Але це була необхідна брехня. Вона захистить їх. Вона поверне те, що належить їм по праву.

Тієї ночі вона довго не могла заснути, уявляючи їхню першу зустріч. Вона уявляла, як входитиме в його кабінет на високих підборах, із прямою спиною та фальшивою посмішкою.

Антон Маслов звик перемагати. Але він ще не знав, що Дика Троянда вже почала рости в його тіні, і її шипи будуть набагато гострішими, ніж він може собі уявити.

Наступного ранку Венесса стояла перед дзеркалом, застібаючи ґудзики білосніжної блузки. Кожен рух був чітким, як у солдата перед боєм. Вона заправила блузку у вузьку темну спідницю, що підкреслювала її фігуру, але виглядала професійно. Вікторія, яка саме збиралася в дитячий садок, зазирнула в кімнату:

— Ти сьогодні сяєш, Нессо. Невже робота настільки хороша?

— Просто хочу справити враження, Віккі, — відповіла Венесса, ховаючи очі. Вона не могла сказати сестрі, що йде в лігво до людини, яка їх погубила.

Холдинг «Maslov Enterprises» зустрів її склом, мармуром і крижаною тишею. Коли вона постукала у двері головного кабінету, серце калатало десь у горлі.

— Увійдіть! — почувся владний голос.

Антон Маслов сидів за масивним столом, не піднімаючи голови від паперів. Коли Венесса підійшла ближче, він нарешті глянув на неї. Його погляд пройшовся по ній, наче сканер — холодний, оцінюючий.

— Ви нова секретарка? — запитав він, злегка примружившись.

— Так. Венесса... Гараган, — голос не здригнувся. Він ще раз переглянув її резюме.

— Значить, ви підходите. Для початку переберіть ці папки з архівом, а пізніше зайдете до мене за графіком зустрічей. Не розчаруйте мене, Гараган. Я не люблю помилок.

Перші дні були виснажливими. Антон був грубим, деспотичним і часто виганяв її з кабінету через найменшу дрібницю. Але Венесса терпіла. Вона стала ідеальною. Вона вивчала його слабкості, поки він звикав до її присутності. Поступово його крижаний тон пом’якшав. Він почав помічати не лише її професіоналізм, а й те, як сонце грає в її волоссі.

Все змінилося через два тижні. Після важкої угоди вони опинилися в барі. Алкоголь розмив кордони. Антон, розслаблений і неочікувано відвертий, дивився на неї так, ніби бачив вперше.

— Ви не така, як інші, — прошепотів він, притягуючи її до себе. — У ваших очах є щось... незвчиайне.

Тієї ночі пристрасть виявилася сильнішою за ненависть. Номер готелю, гарячі поцілунки, обійми ворога, які здавалися найбажанішими у світі. Венесса забула про бізнес батька, про виснаження Вікторії, про свій план. Був тільки він.