Попеловий день
7 і 8
Вікно різко відчинилось, так ніби вітер дмухнув у нього на всі свої легені. Сем обернулась й застигла.
- Заклинаю тебе спати. Я дмухну на тебе три рази й на третій ти міцно заснеш.
Один, два, три.
Трохи попелу злетіло у місячне сяйво.
- Це все що я знаю. На цьому мої нотатки завершені. Та місія не закінчена - промовила маленька ящірка-секретар. Пройшло вже декілька лун після її повернення додому. Вона поставила нотатки “Попеловий день” на поличку поряд з іншими записниками й шмигнула в одну зі своїх печер.
* * * * * * * * * * * *
- Ти мене більше не залишиш? - дівчина занурилась в драконячі лапи.
- Якщо ти станеш достатньо сильною, щоб тебе не ховати в сумнівних світах. Точніше, коли ти станеш сильною, коли ти станеш собою. - Сталева брила з ніжністю дмухнула на дівчину.
- Я майже нічого не пам’ятаю. Хто я? Чому в мене ці родимки? Але тебе пам’ятаю. Ти був завжди зі мною, у всіх моїх снах. - лагідно промовила Сем.
- То були не зовсім сни. Потрібно трохи часу, щоб ти призвичаїлась до мандр світами. А хто ти, мені здається і сама знаєш. - майже промуркотів Сталевий дракон.
- Невже Я? - Сем закусила губу.
- Так, ти моя - кохана Саламандра. Дух вогню, надія на порятунок... - Сталевий Дракон стомлено подивився на Сем. Вона почухала його за вушком, й заснула. Дракон вкрив її хвостом і вперше за довгий час теж солодко заснув.
Відредаговано: 10.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
