2

Я народився малим і кволим. Батьки вважали, що якщо і виживу, то повноцінно представити наш рід не зможу. Та я і сам так вважав. 

Дивно це згадувати. Бо тепер я стою ось тут на скелі й от-от виступлю перед своїм царством. Дивно розуміти що саме я, а не мої браття, став царем драконів. І саме я поведу їх завтра на битву, яка цілком можливо для нас всіх буде останньою. Та вже запізно щось міняти, та й не треба. Мені вже 3000 років, зараз мій розквіт. Пройде ще 2-3 тисячі років і я буду занадто старий для цього. 

Єдине що мені не дає спокою, так це те що вона ще не навчилась мандрувати світами та змінюючи земні оболонки лишатись собою тут. Тут разом зі мною. У мене зовсім мало часу! 

- Сір, Вас вже чекають - з повагою сказала маленька ящірка-секретар.

  - Так, вже іду. - задумливо відповів Сталевий Дракон, і зайнявши свій трон поглянув на драконячий натовп. Що зібрався внизу скелі та в очікуванні завмер. Тут були дракони від тих, що тільки вилупились з яйця до тих, у яких крила вже не рухались. Всі вони були готові померти заради життя, але ніхто з них, ніхто не погодився повільно вимирати.

Сталевий Дракон дмухнув, попіл здійнявся в небо…

- Перш за все хочу подякувати за те що обрали мене, і за те що згуртувалися заради ..

- Цікаво, заради  чого? - прохрипів однозубий Василіск. -Особисто я не розумію, чому не можна погодитись на умови, гарні умови й жити.

- Що саме ти називаєш життям? - з відразою спитав Сталевий Дракон - поклоніння і плазування Їм, ти називаєш життям? 

-  Не таке вже й плазування, а прийняття адекватних правил існування - шикнув Василіск.

-  Існування - повторила ящірка-секретар, занотовуючи на папері із моху.

Натовп сколихнуло обурення. Те що відбувалось, зовні було схоже на вулкан. Сталевий Дракон спостерігав за язиками полум'я й хмаринками диму, що здіймались у небо і проводжали Василіска. Однозубого змія вже майже не було видно у небі. 

- Зовсім скоро старий Капарник дістанеться Їх. Потрібно сховати Сем.  

  - Це занотовувати не потрібно. - холодно промовив Сталевий Дракон до секретаря. Ящірка влаштувала зручніше окуляри, шмигнула ніздрями, провела язиком по шматку паперу з моху.

Сталевий Дракон ще раз поглянув на свій народ, зробив поважний знак хвостом. Це означало що збори скінчено  і настав час відпочивати перед Попеловим днем.