Розділ 1

— Злато, благаю тебе! — Еля дивиться на мене такими очима, що я відчуваю себе вже в чомусь винною.

Знайомий вираз її обличчя — зараз вона почне тиснути на жалість. Моя подруга завжди знала, як добитися свого, особливо коли їй конче треба втекти з вечірки або уникнути якогось… потенційного нареченого.

— Ти ж розумієш, як це важливо! — продовжує вона. — Мої батьки домовилися про побачення із черговим нареченим. О, це жахливо! Якщо я піду туди на цей… бал-маскарад, то просто застрягну з якимсь наполегливим лицеміром! Ну, Златочка, ти ж не залишиш мене в біді?

Я зітхаю. На годиннику майже шоста вечора, а завтра мій останній робочий день на посаді асистентки в одній з найбільших IT-компанії міста. У мене нарешті з’явився шанс перейти в технічний відділ, де я зможу працювати з програмами, а не відповідати на дзвінки та носити каву. Це мій особистий тріумф, і я чекала на нього всі ці роки. Але якщо Еля щось задумала, вона завжди знайде спосіб мене затягти.

— Елю, ти ж знаєш, що я ненавиджу такі вечірки. Бал-маскарад — це не зовсім моє, — спробувала я пручатися.

— Просто кілька годин, — схиляє голову і пускає свою коронну сльозу. — Єдине, що тобі потрібно зробити — це грати нестерпну дурепу. Просто трошки глузування, трохи неадекватності… Так, щоб у нього навіть думки не було про шлюб зі мною.

— Слухай, Елю, — я зупинила її на секунду. — А ти впевнена, що тобі потрібна я? У тебе ціла купа способів, щоб йому мозок наполегливо перепрошити. Ти б чудово справилася і без мене — з твоєю енергією та артистизмом!

Еля скривилася, мовби я щойно запропонувала їй самій зварити борщ.

— Ти ж знаєш, яка це напруга для мене... Мій хлопець не зрозуміє, — я фиркаю, адже її хлопець справжній муд… І тут вона вивертає останній козир: — Я тобі заплачу.

Я одразу подивилася на неї з цікавістю. Якби ми були у мультфільмі, у мене б в очах загорілися долари. Не те щоб я була скнарою, але я виросла у середньостатистичній сім'ї, де фінансова стабільність завжди була у фокусі, але ніколи не була гарантованою. Ми не голодували, але й розкоші були для нас чимось на зразок казки. І хоча мої доходи як асистентки непогані, але перспектива додаткових коштів мене явно зацікавила. Зрештою, трохи грошей ніколи не завадять.

Подруга кидає останній погляд — як кіт з мультфільму про Шрека, з величезними очима, що просто випромінюють відчай.

— Гаразд, — зітхаю я, склавши руки на грудях. — Тільки щоб я про це не пошкодувала.

Чи буде це вперше? О ні. Ми вже провертали такі афери раніше.

Перший раз був, коли я прикинулась дівчиною, яка взагалі не розуміє сенсу слова "флірт". Тоді це було захмарно дороге відкриття гольф-клубу, де я блискуче грала роль дивачки з загадковим хобі — колекціонуванням риб'ячих плавників. Так, я ходила і з натхненням розповідала потенційному нареченому Елі, як сушу плавники і вставляю їх у рамки. На п'ятнадцятій хвилині він уже непомітно зникав за горизонтом.

Другий раз — той злощасний рафтинг, де я повинна була виглядати, як жахлива боягузка. Усі кричали "Греби!", а я істерично волала: "Ми всі помремо!". Хлопець, який хотів справити враження, втік ще до фінішу.

А ще був той випадок із собачим костюмом на вечірці… Але це історія не для слабкодухих.

І ось тепер бал-маскарад. 

Еля блискавично змінює настрій. Її очі загоряються, наче вона щойно виграла джекпот.  Починає радісно скакати на місці, а потім схоплює мене за плечі й обіймає так міцно, що я майже задихаюся. Вона була спеціалістом в тому, як маніпулювати людьми.  

У нас дуже різне життя. Еля виросла в багатій родині, де її завжди оточували розкіш, прислуга і вседозволеність. Її батьки хотіли для неї "ідеального життя" і наполягали на вигідному шлюбі. Я ж — дівчина зі звичайної сім'ї. У мене ніколи не було можливості ховатися від проблем, тому я звикла тримати життя під контролем, особливо після того, як мої батьки розлучилися.

Моя робота асистентки — не те, про що я мріяла, але вона дала мені стабільність. Я навчилася робити каву саме так, як любить мій бос, відповідати на сотні запитів за день і намагатися бути непомітною, хоч іноді все одно була кимось на зразок «невидимого двигуна» його бізнесу. Проте від завтра моє життя мало змінитися…

— Що за хлопець цього разу?

— Ммм... Іван? Ні, ні. Ігор? Та ні. Зачекай, зараз згадаю...

— Ти навіть не запам'ятала, хто він такий?

— Ну... я трішки прослухала.

— Господи, Еля! — я поклала руку на чоло. Як так можна?

— Ходімо в салон, тебе підготують, — рішуче каже дівчина.

— Що значить ходімо в салон? Це сьогодні? — обурено перепитую, відчуваючи, як у мене починають ворушитися сумніви, чи варто було погоджуватися на цей цирк.

— Підемо зробимо тебе схожою на когось, кого ти сама злякаєшся в дзеркалі, — весело відповідає вона.

— О Боже, тепер я вже справді шкодую, — бурмочу я.

Але моя подруга вже впевнено веде мене до дверей автомобіля, і я розумію, що вибору в мене не залишилося.

Еля мчить на своєму Chevrolet Camaro з такою швидкістю та рішучістю, що я навіть не встигаю повністю усвідомити, що відбувається. Моя подруга майже не згадує, що у нас обмаль часу, а я вже уявляю, як мене обгортають у якусь неймовірно до біса рожеву сукню, як вона любить, або, не дай Боже, в образ Круелли. Подруга натискає на газ, і я стискую ремінь безпеки, наче від цього залежить моє життя. 

— Уяви, що це твій момент слави, — підморгує вона, тримаючи кермо однією рукою. — Тобі потрібно лише трохи зіграти роль. Це ж так просто! Відтворити жахливу, майже комічну особистість — і готово. Він подумає, що ти десь загубила здоровий глузд, і з жахом втече.

— Чудовий план, нічого не скажеш, — я кривлюсь, дивлячись на неї так, ніби це останній раз, коли я бачу свою свободу. — А що, як він насправді вирішить, що йому подобаються дівчата з дивним характером? Тоді що?

Еля лише сміється, махнувши рукою, як маг із трюком у запасі: