Попаданка Ху Тао: Чужі землі. Частина 2 (Розділ 11).

                                               Нічний патруль та нові почуття

Вранці академік Аеліус зібрав усю команду у головній залі вежі. Його обличчя було серйозним.

— На південному кордоні Срібного лісу знову помітили залишки тіньових згустків, — сказав маг, спираючись на посох. — Вони не становлять великої загрози, але їх потрібно очистити, поки вони не набрали сили. Це чудова нагода перевірити ваші командні навички.

Команда вирушила в дорогу. На патрулюванні Аліна чудово проявила себе: її кришталеві водяні щити надійно закривали друзів, а магія Огню Ху Тао миттєво спалювала залишки тіней. Еліна та Міра вправно допомагали з флангів, тож завдання було виконане швидко й без жодної подряпини.

Втомлені, але задоволені перемогою, герої повернулися до вежі пізно ввечері.

Після ситної вечері Аліна збиралася йти до себе, коли Еліна тихо підійшла до неї та обережно взяла за руку.

— Аліно... ти сьогодні була неймовірно хороброю, — ніжно мовила Еліна, трохи зніяковівши. — Твоя магія була такою красивою... Можна я сьогодні залишуся в твоїй кімнаті? Мені так затишно й спокійно поруч із тобою.

Аліна здивовано припідняла брови, але, глянувши у щирі й добрі очі Еліни, тепло посміхнулася.

— Звісно, заходь, — м'яко відповіла вона. — Я тільки рада.

Дівчата вмостилися у великому ліжку, загорнувшись у м'які ковдри. Спочатку вони стиха обговорювали минулий бій та дивовижі двох світів, але поступово розмови стихли. Еліна пригорнулася ближче, поклавши голову на плече Аліни, а Аліна ніжно обійняла її у відповідь, відчуваючи дивовижне тепло в грудях.

Так вони й заснули разом під тихою зоряною вартою Ерендору, провівши в обіймах одну спільну, спокійну та ніжну ніч.