Попаданка Ху Тао: Чужі землі. Частина 2 (Розділ 5).

Пам'ятні дарунки та повернення додому

Після смачного морозива та прогулянки набережною Аліна запропонувала дівчатам завітати до невеличкої сувенірної крамнички, що світилася затишним теплим світлом.

Міра та Еліна довго роздивлялися дерев'яні сувеніри, розписні значки та яскраві листівки із зображенням засніжених карпатських гір і стародавнього Києва.

— Тримайте, це вам на згадку про наш світ, — посміхнулася Аліна, купуючи для Міри та Еліни дві елегантні срібні підвіски у формі каштанового листя, символу Києва.

— Ого, яка краса! Дякуємо! — захоплено вигукнула Еліна, одразу одягаючи прикрасу на шию. — Я носитиму її завжди!

Проте, коли дівчата вийшли з крамниці та попрямували назад до безлюдного парку, щоб відкрити зворотний портал, повітря довкола раптом похолодало. Тіні від дерев стали неприродно довгими та викривленими.

— Зачекайте... ви це відчуваєте? — зупинилася Ху Тао, стискаючи кулаки. — Магія Ерендору затягнулася сюди за нами!

З темної алеї вирвався невеликий згусток тіньової матерії — сліди Ерендору прагнули проникнути у звичайний світ. Але Міра та Еліна реагували миттєво: Міра виставила магічний щит, а Еліна швидким пасом відштовхнула тінь назад до паркової галявини.

— Аліно, Ху Тао, відкривайте портал швидше! — гукнула Міра. — Тіньові істоти не повинні залишитися в Києві!

Ху Тао викресала яскраву золоту іскру, а Аліна спрямувала кришталевий потік магії Води. Сяюча арка порталу знову спалахнула серед дерев. Дівчата одна за одною застрибнули всередину, і портал миттєво згорнувся, запечатавши за собою перехід.

Всі четверо важко дихали, але вже стояли на знайомій зеленій галявині Ерендору під зоряним чарівним небом.

— Ух, це було близько! — витерла чоло Аліна, але на її обличчі сяяла щаслива посмішка. — Зате ми захистили мій дім!

— Дякуємо вам за цю неймовірну подорож, — тихо мовила Міра, стискаючи в долоні срібний каштановий листок. — Тепер ми знаємо, за що ви так б'єтеся. І ми будемо берегти обидва наші світи!