Розділ 11

Підземне місто та таємниця Глибин

Дерев'яні масивні ворота, прикрашені гномічними рунами, повільно відчинилися під важкий гуркіт давніх механізмів. За ними відкрився дивовижний вид: величезна підземна печера, у якій розташовувалося величне місто гномів — Каранд-Дур.

Замість сонця склепіння печери освітлювали тисячі самоцвітів та кристалів, що мерехтіли ніжним блакитним і золотим світлом. Вулиці, висічені прямо в скелях, вирували життям: усюди лунав стукіт ковальських молотів, сміх і гомін місцевих жителів.

— Ласкаво просимо до Каранд-Дура! — гордо вигукнув Бронн, крокуючи попереду. — Тут роблять найкращу зброю та обладунки в усьому Ерендорі!

Лірія, поправляючи свій лук, підійшла ближче до Ху Тао: — Другий фрагмент Серця Ерендору — Кристал Землі — зберігається в Нижніх Залах, у Глибинній Скарбниці. Але дістатися туди буде непросто.

— Чому? — спитала Еліна, зацікавлено оглядаючи кам'яні мости над глибокими прірвами.

— Останніми тижнями через розриви в бар'єрі Нижчі Зали заповнили тіньові істоти, — похмуро мовив Бронн. — Наші воїни стримують їх біля входів, але зайти всередину й забрати кристал поки ніхто не наважився.

Ху Тао міцніше стиснула Сльозу Вогню, яка в її долоні почала пульсувати швидше й гарячіше, реагуючи на близькість другого артефакту.

— Моє полум'я вже знищувало тіней, — рішуче мовила дівчина, глянувши на друзів. — Якщо ми не заберемо Кристал Землі, Древо Життя згасне остаточно. Я готова спуститися в Нижні Зали.

Бронн поважно всміхнувся й вдарив бойовим молотом об кам'яну підлогу: — Ти маєш хоробре серце, Ху Тао! Я і Лірія підемо з вами. Загін вартових прикриє нас біля входу, а далі ми пробиватимемося разом.

Міра дістала з торби кілька флаконів із цілющим зіллям і роздала усім: — Це додасть сил та загоїть рани, якщо знадобиться.

Загін рушив крутими кам'яними сходами, що вели глибоко під місто — туди, де панувала темрява, і де на них чекав другий фрагмент та нові випробування.