Розділ 8

Битва біля вежі

Повітря розітнув моторошний крик крилатого монстра. Тіньові істоти, схожі на велетенських вовків із диму й темряви, зграєю кинулися на тренувальний майданчик.

— Еліно, Міро, укрийтеся у вежі! — вигукнув академік Аеліус, ударивши посохом об камінь.

Від удару в повітря знялася хвиля сяючого блакитного світла, яка створила прозорий щит навколо дівчат. Старий маг прийняв на себе перший удар: із його посоха виривалися блискавки, що відкидали тіньових істот назад. Але монстрів було занадто багато, і темний крилатий ватажок різко пірнув з неба прямо на Аеліуса, збиваючи його з ніг.

— Академіку! — закричала Ху Тао.

Усе відбувалося за лічені секунди. Дівчина відчула, як страх знову намагається скувати її тіло, але вона згадала слова Аеліуса: «Якщо всередині спокій і рішучість — вогонь стане твоєю зброєю».

Ху Тао заплющила очі на одну коротку мить. Вона глибоко вдихнула, відганяючи паніку, і вивільнила все warmth, що палало в її серці.

Коли вона розплющила очі, її тіло охопила багряно-золота аура Прадавнього Вогню. Дівчина зробила стрімкий крок уперед і розправила руки — навколо неї спалахнув справжній вогняний вихор.

— Геть від нього! — лунко прокричала Ху Тао.

Вона спрямувала вогняну хвилю на зграю тіней. Яскраве очисне полум'я розлилося кам'яною платформою, немов жива річка. Тіньові вовки, торкаючись багряних іскор, жалібно скавучали й миттєво розсипалися на попіл.

Крилатий монстр, відчувши загрозу, полишив пораненого Аеліуса й розправив величезні перетинчасті крила. З його пащі вирвався згусток чорної магії, що летів прямо в Ху Тао.

Але дівчина не відступила. Вона звела долоні разом, концентруючи весь свій вогонь в одну точку, а потім різко вихлюпнула його назустріч темряві.

Вогняний промінь Ху Тао розітнув чорне закляття й влучив прямо в груди крилатого ватажка. Моторошний рев струсонув повітря, коли священне полум'я повністю охопило істоту. За кілька секунд монстр спалахнув яскравим світлом і розчинився без сліду, лишивши по собі лише тишу.

Темні хмари над вежею почали швидко розсіюватися, відкриваючи чисте блакитне небо.

Аеліус, підвівшись із землі за допомогою Міри та Еліни, вражено дивився на Ху Тао.

— Ти не просто підкорила вогонь... — мовив академік із щирим захопленням. — Ти змусила його слухатися твого серця. Це була перша велика перемога, Ху Тао. Тепер я впевнений: у тебе є сила врятувати наш світ.

Ху Тао витерла піт з чола й посміхнулася подругам, відчуваючи, як усередині зростає впевненість у власних силах.