Розділ 7

Танець вогню та тіні

Наступного ранку Аеліус привів Ху Тао на тренувальний майданчик за вежею — простору кам'яну платформу, оточену захисними рунами. Міра та Еліна спостерігали з безпечної відстані, тримаючи в руках глечик із прохолодним соком.

— Магія Вогню — це не просто руйнівна стихія, — повчально мовив академік, спираючись на свій посох. — Вона реагує на твої емоції. Якщо всередині паніка — вогонь спалить усе навколо. Якщо всередині спокій і рішучість — він стане твоєю зброєю й щитом. Спробуй відчути те тепло, що прокинулося в лісі.

Ху Тао заплющила очі й глибоко вдихнула. Вона згадала рідний Київ, затишну кімнату, а потім — доброту своїх нових подруг. Всередині грудей повільно розлилося знайоме гаряче хвилювання. Коли дівчина розплющила очі, її долоні спалахнули яскравим багряним полум'ям, яке тріпотіло на вітрі, не завдаючи їй шкоди.

— Чудово! — усміхнувся Аеліус. — А тепер спробуй спрямувати його у напрямку тієї кам'яної мішені.

Ху Тао різко витягнула руку вперед. Вогняний промінь із тріском вирвався з її долоні й точно влучив у валун, залишивши на ньому оплавлені сліди. Еліна радо заплескала в долоні, а Міра полегшено зітхнула.

Але радощі тривали ненадовго.

Раптово захисні руни навколо майданчика тривожно спалахнули червоним світлом, а кришталева сфера на вершині вежі видала жалібний дзвін. Небо над вежею затягнулося темно-фіолетовими хмарами, і повітря стало важким та задушливим.

— Вони знайшли нас швидше, ніж я очікував... — похмуро мовив Аеліус, піднімаючи посох.

З хмар прямо на подвір'я вежі почали падати чорні згустки. Вони розливалися по землі й перетворювалися на цілу зграю тіньових істот, очолюваних величезним крилатим монстром із багряними очима.

— Тіньові розвідники Повелителя Гущавини, — застеріг Аеліус, стаючи поруч із Ху Тао. — Вони відчули спалах Прадавнього Вогню. Це твоє перше справжнє випробування, Ху Тао. Тримай спокій і пам'ятай: твоє полум'я — це їхня єдина слабкість!

Ху Тао стиснула кулаки, відчуваючи, як вогонь на її руках спалахує з новою, ще більшою силою.