Розділ 4

Дорога до Мага

Вирішено було вирушати наступного ж ранку, поки сонце ще не піднялося високо. Дівчата швидко зібрали найнеобхідніше: Міра спакувала торбу з цілющими травами та запасом їжі, а Еліна дістала з комори міцну дорожню палицю й легкий плащ для Ху Тао.

— Шлях до вежі мага пролягає крізь Срібний Ліс, — пояснювала Міра, коли вони переступали поріг заїзду. — Зазвичай там спокійно, але останнім часом через ослаблення бар'єру в лісі бачили дивних тіньових істот. Нам слід бути обережними.

Ху Тао загорнулася в плащ, відчуваючи, як у грудях переплітаються тривога й передчуття великої пригоди. Вона — звичайна дівчина з Києва — зараз іде невідомим світом шукати справжнього чарівника!

Перші кілька годин дороги минули за цікавими розмовами. Ху Тао розповідала дівчатам про високі будинки, світлофори, машини та смартфони. Еліна та Міра слухали її з відкритими ротами, важко уявляючи собі світ без магії, але з «металевими візками, що їздять без коней».

Однак невдовзі пейзаж почав змінюватися. Зелені гаї поступилися місцем високим, похмурим деревам зі сріблястою корою та темним, майже чорним листям. Повітря стало холоднішим і важчим.

— Ми ввійшли до Срібного Лісу, — стишеним голосом мовила Еліна, міцніше стиснувши свою палицю. — Відтепер ідемо мовчки й дивимося під ноги.

Вони заглиблювалися все далі. Навколо панувала тиша, порушувана лише шелестом їхніх кроків по сухому листю. Раптом Ху Тао відчула дивне поколювання в кінчиках пальців. Долоні охопило легке приємне тепло, а в повітрі на мить спалахнули й зникли крихітні, ледь помітні іскри.

— Дівчата... ви це бачили? — прошепотіла вона, зупиняючись.

— Що саме? — обернулася Міра.

Але відповісти Ху Тао не встигла. З гущавини кущів попереду пролунало низьке, загрозливе гарчання, і на стежку вистрибнула темна тінь із палаючими червоними очима...