Розділ 16. Каель Равенкрофт бреше

Міра дивилася на сторінку.

Одне слово.

БРЕШЕ.

Вона перечитала його двічі.

Потім утретє.

Ні, воно не зникло.

Каель стояв навпроти, нерухомий, як кам'яна статуя.

Тео перевів погляд із книги на ректора.

Ліора зробила крок назад.

— Це... погано? — тихо запитав Тео.

— Дуже, — відповіла Міра.

— Наскільки?

— Поки не знаю.

Каель підійшов до книги.

Сторінка одразу стала чистою.

Він провів пальцями по паперу.

— Не робіть висновків.

Міра подивилася на нього.

— А що мені робити?

— Перевірити.

Вона ледь помітно усміхнулася.

— Нарешті ми з вами погодилися.

— Не звикайте.

Міра взяла книгу.

— Вона сказала, що ви брешете.

— Книга не сказала, у чому саме.

— Але сказала про вас.

— Можливо, вона бреше.

Тео насупився.

— А книга може брехати?

Каель відповів:

— Може.

— Тоді навіщо ми взагалі їй віримо?

— Ми не віримо.

Міра кивнула.

— Правильно.

Вона закрила книгу.

— Ми перевіряємо.

Вони знайшли окремий стіл у дальній частині бібліотеки.

Міра розклала перед собою аркуші.

— Почнемо з фактів.

Тео сів поруч.

— Я готовий.

Ліора взяла перо.

Каель залишився стояти.

Міра написала:

ФАКТ 1. Каель знав про Сьому Вежу.

Під ним:

ФАКТ 2. Каель знав про дослідження Межі.

Ще:

ФАКТ 3. Каель знав про експеримент сімнадцять років тому.

Вона зупинилася.

— І ще один.

Під попередніми словами з'явилося:

ФАКТ 4. Каель знав, що Міра може бути пов'язана з Межою.

Тео подивився на неї.

— Це вже багато.

— Так.

Міра повернулася до Каеля.

— Тепер скажіть, що саме ви приховували.

— Я не приховував.

— Ви не розповіли.

— Це не одне й те саме.

— Для детектива — майже.

Каель схрестив руки.

— Я не знав, що ти станеш провідником.

— Але підозрювали.

— Так.

— Чому?

— Через відсутність магічного відбитку.

Міра кивнула.

Це мало сенс.

Але щось не сходилося.

— А Хроніка?

Каель на мить замовк.

— Що саме?

— Ви знали, що вона мене обере?

— Ні.

— Неправда.

Каель нічого не відповів.

Тео тихо сказав:

— Ось.

Міра подивилася на нього.

— Що?

— Він замовк.

— Він часто мовчить.

— Але зараз інакше.

Міра перевела погляд на Каеля.

Він стояв спокійно.

Надто спокійно.

— Ви знали.

— Я здогадувався.

— Це не відповідь.

— Іншої немає.

Міра відчула роздратування.

— Добре.

Вона перегорнула сторінку.

— Тоді наступне питання. Хто відкрив перший портал?

— Я не знаю.

— Хто був провідником?

— Не знаю.

— Що пройшло крізь портал?

— Не знаю.

— Де зараз Вірен?

Каель мовчав.

Міра відклала перо.

— Ви знаєте.

— Я підозрюю.

— Ви знаєте.

— Міра.

— Де він?

Каель дивився на неї кілька секунд.

— По той бік Межі.

У бібліотеці стало тихо.

Міра повільно видихнула.

— Ви щойно сказали це так, ніби знали.

— Я бачив його.

— Коли?

— Сімнадцять років тому.

Міра завмерла.

— Що?

Тео теж підвів голову.

Каель продовжив:

— Під час експерименту.

— Ви були там?

— Так.

— Ви були учасником?

— Ні.

— Тоді ким?

— Студентом.

Міра не могла повірити.

— Ви навчалися в Академії?

— Так.

— І бачили експеримент?

— Так.

— І ніколи не розповідали?

— Ніхто не питав.

Міра засміялася без радості.

— Ви серйозно?

Каель не відповів.

— Ми говоримо про подію, яка пов'язана з Межою, Сьомою Вежею, Віреном і моєю появою в цьому світі.

— Саме тому я мовчав.

— Це не пояснення.

— Це причина.

Міра встала.

— Ви не можете вирішувати, яку правду я маю право знати.

Каель дивився на неї спокійно.

— Можу, якщо від цієї правди залежить ваше життя.

— Ні.

Вона похитала головою.

— Це вже не захист.

— А що?

— Контроль.

Цього разу Каель нічого не сказав.

Через кілька хвилин вони знайшли старий архів експериментів.

Каель не хотів іти.

Саме тому Міра вирішила, що йти потрібно обов'язково.

— Якщо ви не хочете, щоб ми це бачили, — сказала вона, — значить, саме це нам і потрібно побачити.

— Логіка сумнівна.

— Але працює.

Вони зупинилися біля шафи.

На ній було написано:

ЕКСПЕРИМЕНТИ З МЕЖЕЮ.

Каель дістав ключ.

— Я відкрию.

— Чому?

— Бо тут старий захист.

— І?

— Він може зашкодити вам.

— Звичайно.

Замок клацнув.

Усередині лежали папки.

Міра витягла першу.

Експеримент №1. Невдалий.

Друга.

Експеримент №2. Невдалий.

Третя.

Четверта.

П'ята.

Шоста.

А сьома...

Порожня.

— Де записи? — запитала Ліора.

Каель мовчав.

Міра подивилася на нього.

— Де вони?

— Знищені.

— Ким?

— Не знаю.

— Знову?

Каель не відповів.

Тео раптом витягнув із нижньої полиці маленьку папку.

— Тут щось є.

Міра підійшла.

На обкладинці:

Експеримент №7.

Вона відкрила.

Перша сторінка була вирвана.

Друга теж.

Третя.

Четверта.

Залишилася лише остання.

Міра прочитала:

«Провідник знайдений.»

Нижче — дата.

Сімнадцять років тому.

Ім'я було затерте.

Але під ним залишився магічний відбиток.

Міра активувала перо.

Воно засвітилося.

Вона завмерла.

— Це...

Тео підійшов ближче.