Розділ 15. Заборонена бібліотека

— Тепер ми можемо поговорити.

Голос лунав із темряви.

Спокійний.

Майже людський.

Саме це й лякало найбільше.

Міра стояла нерухомо, стискаючи чорний блокнот Вірена.

Каель був перед нею.

Навколо його руки вже мерехтів захисний бар'єр.

— Хто ви? — запитала Міра.

Тиша.

Потім:

— Ти ще не готова знати.

Міра насупилася.

— Це дуже зручна відповідь.

Тео тихо сказав:

— Мені вона вже не подобається.

Ліора кивнула.

— Мені теж.

Каель не зводив погляду з темряви.

— Вона не повинна з вами розмовляти.

— Чому? — запитала Міра.

— Тому що це може бути не розмова.

Темрява ворухнулася.

Наче хвиля.

— Він досі вважає, що може тебе захистити.

Міра подивилася на Каеля.

— «Він»?

Раптом бар'єр навколо Каеля спалахнув.

Він відступив на крок.

— Назад!

Міра відчула, як щось торкнулося її магії.

Не боляче.

Але дуже дивно.

Наче хтось намагався знайти її серед сотень невидимих ниток.

Міра різко стиснула блокнот.

Магія навколо неї змінилася.

Темрява здригнулася.

Голос зник.

А двері раптом відчинилися.

— Біжимо! — крикнув Тео.

Цього разу ніхто не сперечався.

Вони вибігли з кімнати.

Коридор знову став звичайним.

Двері за ними зачинилися.

Каель наклав на них одне закляття.

Потім друге.

Потім третє.

Тео дивився на нього.

— Ви ще одне поставите?

— Якщо знадобиться.

— А десять?

— Так.

— Двадцять?

Каель повернув голову.

— Ви хочете перевірити?

— Ні.

— Тоді мовчіть.

Тео кивнув.

— Справедливо.

Міра стояла біля стіни.

Вона розкрила блокнот Вірена.

Сторінки були порожні.

— Чудово.

— Що? — запитала Ліора.

— Щойно він писав.

— А тепер?

— Нічого.

Міра перегорнула кілька сторінок.

Порожньо.

Ще.

Порожньо.

— Можливо, чорнило реагує на магію, — припустив Тео.

— Або на Міру, — сказав Каель.

Вона подивилася на нього.

— Ви знову щось знаєте.

— Можливо.

— Ні. Тепер ви не уникнете відповіді.

Каель мовчав.

Міра зробила крок уперед.

— Що означає «її привели»?

— Не знаю.

— Неправда.

— Я справді не знаю.

— Але маєте припущення.

Каель кивнув.

— Так.

— Яке?

Він подивився на блокнот.

— Що хтось із вашого світу знав про Межу.

Міра завмерла.

— У моєму світі?

— Так.

— Але магії там немає.

— Ти впевнена?

Міра хотіла одразу відповісти.

Не могла.

Бо її світ був величезним.

І вона знала лише те, що бачила сама.

Каель продовжив:

— Люди часто називають неможливим те, чого просто не розуміють.

— Ви хочете сказати, що в моєму світі можуть бути портали?

— Я кажу, що ми не знаємо всього.

Міра стиснула блокнот.

— Тоді нам потрібні записи.

— Які?

— Про перші спроби відкрити Межу.

Каель похитав головою.

— Їх немає.

— Ви впевнені?

— Майже всі знищені.

— Майже?

Він замовк.

Міра одразу зрозуміла.

— Є ще одне місце.

Каель подивився на неї.

— Заборонена бібліотека.

— Саме так.

Заборонена бібліотека знаходилася під Академією.

Про неї ходили десятки легенд.

За однією, там зберігалися книги, які могли читати людей.

За іншою, деякі книги самі обирали, що саме показати читачеві.

А за третьою — бібліотека змінювала планування щодня.

Міра не знала, яка з цих історій правдива.

Але була впевнена в одному.

Каель дуже не хотів, щоб вони туди потрапили.

— Ні, — сказав він.

Міра навіть не здивувалася.

— Ви ще не вислухали.

— Вислухав.

— Я лише сказала...

— Ви хочете потрапити до Забороненої бібліотеки.

— Так.

— Ні.

— Чому?

— Бо вона заборонена.

— Це не причина.

— Для академії — достатня.

Тео підняв руку.

— А якщо ми вже там?

Каель повільно повернувся до нього.

— Ви не там.

— А якщо будемо?

— Я особисто вас звідти витягну.

Ліора втрутилася:

— А якщо нам потрібно знайти інформацію про Межу?

Каель мовчав.

Міра побачила сумнів.

— Ви самі сказали, що майже всі записи знищені.

— Так.

— Отже, там можуть залишатися ті, яких ви не знайшли.

— Можуть.

— Тоді ми повинні перевірити.

Каель подивився на неї.

— Ви не розумієте, що просите.

— Тоді поясніть.

— Заборонена бібліотека зберігає не лише знання.

— А що ще?

— Наслідки.

Міра нахмурилася.

— Це звучить загадково.

— Там є книги, які не можна читати двічі.

— Чому?

— Після першого прочитання вони запам'ятовують читача.

Тео тихо сказав:

— Не подобається мені це.

Каель продовжив:

— Є книги, які забирають спогади.

Ліора зблідла.

— Що?

— Є книги, які показують майбутнє.

Міра подумала про Хроніку Межі.

— А є книги, які брешуть?

— Гірше.

— Що може бути гірше?

Каель подивився їй в очі.

— Книга, яка говорить правду не тому, що хоче допомогти.

Тиша.

Міра відчула, як по спині пробіг холод.

— Ви все одно підете? — запитав Каель.

— Так.

Він заплющив очі.

— Я так і знав.

Вхід до Забороненої бібліотеки відкривався лише після опівночі.

Вони спустилися сходами, які, здавалося, не закінчувалися.

На нижньому рівні повітря стало холоднішим.

Стіни вкрилися старими рунами.

Міра провела пальцями над однією.

— Тут дуже стара магія.

— Так, — відповів Каель.

— Скільки років?

— Більше, ніж Академії.

Міра зупинилася.

— Тоді хто її створив?

Каель не відповів.