Розділ 11. Ректор втручається

У кімнаті панувала тиша.

Така тиша, в якій навіть подих здавався зайвим.

Міра стояла біля столу, тримаючи руку в кишені, де лежав знайдений ключ.

Каель стояв у дверях.

Він не дивився на неї.

Не дивився на Тео.

Не дивився на Ліору.

Його увага була прикута до книги.

До тієї самої книги, на сторінці якої щойно з'явилося ім'я Адріана Вірена.

— Закрийте її, — сказав він.

Міра не поворухнулася.

— Чому?

— Міра.

— Ні.

Тео тихо прошепотів:

— Я б на твоєму місці послухався.

— А я на своєму.

Каель перевів погляд на неї.

Його обличчя знову стало непроникним.

— Ви не розумієте, з чим маєте справу.

— Тоді поясніть.

— Не тут.

— Чому?

— Бо ця кімната більше не безпечна.

Міра оглянула приміщення.

Стіни.

Старий стіл.

Порожня шафа.

Книга.

— Що тут небезпечного?

Каель увійшов.

— Те, що ви вже відкрили.

— Ми нічого не відкривали.

Він подивився на ключ.

Міра інстинктивно прикрила кишеню рукою.

Каель це помітив.

Звичайно, помітив.

— Ви знайшли його.

— Так.

— Дайте мені ключ.

— Ні.

Тео прикрив очі.

— І ось зараз почнеться.

— Я не віддам його, поки не поясните, для чого він.

— Він не для вас.

— А для кого?

Каель мовчав.

Міра зробила крок уперед.

— Ви знали про цю кімнату?

— Так.

— Про книгу?

Пауза.

— Так.

— Про список?

Ще одна пауза.

— Так.

Міра відчула, як усередині наростає обурення.

— Ви знали, що тут записане ім'я Вірена?

Каель не відповів одразу.

Цього разу мовчання було достатньою відповіддю.

— Ви знали, — повторила Міра.

— Так.

— І не сказали нам.

— Ви не повинні були сюди приходити.

— Це не відповідь.

— Це саме відповідь.

— Ні. Це спосіб уникнути запитання.

Очі Каеля звузилися.

— Ви стаєте надто сміливою.

— А ви занадто часто щось приховуєте.

Тео тихо відсунувся від них.

Ліора теж.

Здавалося, навіть Ніко вирішив не втручатися.

Каель подивився на Міру довгим поглядом.

Потім сказав:

— Ви хочете правду?

— Так.

— Добре.

Він підійшов до столу.

Поклав долоню на книгу.

І та відразу закрилася сама.

— Це приміщення колись використовувалося дослідниками Сьомої Вежі.

— Якими дослідниками?

— Тими, хто вивчав Межу.

Міра відчула знайоме поколювання в пальцях.

— І Вірен був одним із них?

— Ні.

— Тоді чому його ім'я в списку?

Каель подивився на неї.

— Тому що Адріан Вірен був пов'язаний із ними.

— Як?

— Його родина.

Міра насупилася.

— Що з нею?

— Вона була однією з родин, які брали участь у дослідженнях портальних магій понад сто років тому.

Ліора тихо вдихнула.

— Але професор Вірен не міг бути там.

— Фізично — ні.

— Тоді чому його ім'я?

Каель нічого не відповів.

Міра вже відчувала, що відповідь їй не сподобається.

— Тому що він знайшов спосіб залишити себе в цьому списку?

— Ні.

— Тому що книга бачить майбутнє?

— Ні.

— Тоді що?

Каель подивився на книгу.

— Цей список не завжди записує людей, які вже жили.

Міра застигла.

— Що?

— Іноді він записує тих, хто має з'явитися.

Тео повільно підняв брови.

— Ви хочете сказати, що книга може передбачати майбутнє?

— Ні.

— Тоді що вона робить?

— Я ще не знаю.

Міра уважно подивилася на нього.

— А ви боїтеся.

Каель різко перевів на неї погляд.

— Чого?

— Книги.

— Ні.

— Тоді чому ви так напружилися, коли її побачили?

— Я не напружився.

Тео тихо пробурмотів:

— Ви буквально зблідли.

Каель подивився на нього.

Тео замовк.

Міра ледь усміхнулася.

— Отже, ви все-таки боїтеся.

— Я обережний.

— Це різні речі.

— Для людини, яка не знає, що таке справжня небезпека, можливо.

Міра відчула, як усмішка зникає.

— Тоді розкажіть.

Каель мовчав.

— Ви постійно кажете, що я нічого не розумію, — продовжила вона. — Але щоразу, коли я знаходжу щось важливе, ви приходите й забираєте це.

— Я намагаюся вас захистити.

— Від чого?

Він не відповів.

— Від Сьомої Вежі?

Мовчання.

— Від Вірена?

Мовчання.

— Від Межі?

Цього разу Каель опустив очі.

І Міра зрозуміла.

— Від мене.

Каель підняв голову.

— Саме так.

Міра завмерла.

— Що?

— Я намагаюся захистити вас від того, що пов'язане з вашим приходом сюди.

Вона не знала, що відповісти.

Від власного світу вона була відділена сотнями, можливо, тисячами кілометрів.

А тут…

Тут її минуле, майбутнє й сама присутність у цьому світі виявлялися частиною якоїсь старої історії.

— Ви знали, що я з'явлюся? — тихо запитала вона.

— Ні.

— Але чекали на когось.

Каель не відповів.

Міра зробила крок ближче.

— Хто написав пророцтво?

— Я не знаю.

— Хто знає?

— Людина, яка його залишила, зникла сімнадцять років тому.

Міра згадала слова з четвертого розділу Хроніки Межі.

Того, хто відкрив портал.

Того, хто зник.

— Це та сама людина?

Каель не сказав ні слова.

Міра зрозуміла.

— Так.

Тео перестав жартувати.

Ліора повільно сіла на край стільця.

— То що сталося сімнадцять років тому?

Каель подивився у вікно.

— Була спроба відкрити портал.

— Хто його відкривав?

— Дослідники Сьомої Вежі.

— Навіщо?

— Хотіли встановити контакт з іншим світом.

Міра відчула, як серце вдарилося сильніше.

Інший світ.

Її світ?

Вона не наважилася запитати.

— Вони досягли успіху?

Каель відповів не одразу.