Поні-край

Розділ 7. Неволя чи доля?


Ніч. Не спокійна ніч. Тяжка. 
-ВІКТОРІЄ,ДЕ МАРТЕ? ЧОМУ ВОНА ДОСІ НЕ У ЛІЖКУ?
-Що?
Вітер дужчав, Марте бігла з усіх копит у хащі: у дім бабусі. Хащі та листя вимальовували страшні силуети, а домівки і поруч не було. Адреналін бився з усіх сил. В одну мить її тіло відчуло щось тяжке і холодне, а з шиї пішла кров, і далеко не синя…Червона,як троянди у саду,або свіжі томати…Такими думками намагалася заспокоїти себе поні. Вона більше не боялася,здалася. Що ж за тіло окутало гарячу постать молодої поні? Небезпечний, величезний і холоднокровний Тента Фобія вже почав проникати зубами в шию Марте, водночас вишукуючи душу, але він різко отямився і здивувався:Душа мала дуже теплу ауру і дуже-дуже знайому Тенті,немов це хтось з рідних йому людей… Він підвівся і став оглядати понівечене тіло.
-Тенто…пожалій…Я хочу жити,забери мою
душу, тільки дозволь жити тут,у будиночку в цих хащах. Цього прагнула моя бабуся…
-Б-Бабуся? Запитав грубим та хриплячим голосом,ще більше дивувавшись.- Вудз?
-Так пане Тенто…саме так-тремтіла і потихеньку непритомніла поні-Забери все,тільки лиш мене в живих…
Тента наблизився до обличчя Марте, нахилився лобом до її лоба та щось бурмотів собі під носа. Її тіло мимоволі почало трясти, потемніло в очах. 
Прокинулася Марте біля того ж будиночку, рідний,милий будиночок Старшої Вудз. Проте вже вона не відчувала радість,чомусь, а біль в нозі дужчала. 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше