Розділ 1. Життя та розвиток

На території земних поні у сім‘ї Найвс на світ з‘явився лоша Тору. Сім‘я Коваля була середньостатистичною, але інколи були проблеми з фінансами. З дитинства Тору не сприймали в серйоз через його мале і худе тіло, спокійний та невпевнений голос, а головне - окрас. Насичене тепле синьо-блакитне волосся, котре зливалося з небом і зелена, як весняний лист, шкіра. Але як би не ставилися до нього, його дух був незламний, бо бажала його душа стати воїном та оберігати території усіх поні та бути відомим, чесним та цілеспрямованим поні. Таке бажання зародилося від старшого у сім‘ї Найвс, котрий розповідав йому, як він воював проти браконьєрів за свій різновид та волю. Під час таких розповідей його серце наливалося кров‘ю і водночас спонукало стати ще одним воїном у сім‘ї. Коли йому виконалося 12 років, він попросив старшого повести його у клан воїнів, де навчали молодих поні стати майбутніми воїнами. З цього і все почалося…

-Чому ні?!-агресивно викрикнув Тору

-Так Тору, тихіше - мовив старший

-Розумієте… його статура не підходить до статусу воїна… егее? - єхидно з посмішкою мовив секретар клану.

-Але ж це ніяк не вплине на роботу, чи не так?

-Щей як вплине-е-е. Його окрас не дає вигляду авторитету і так далі, тим паче він схожий на дівчисько.

Тору був розчарований, почувши це. Копита опустилися, але дух був незламним, як завжди.

-Я буду найліпшим воїном, якщо ви мені дасте шанс. Я буду тренуватися за межами клану і я маю приклад яким потрібно бути воїном. Я вас не підведу, лише візьміть.

Цю розмову підслухав командир команди «Око на ніж». Йому чимось Тору запав в душу, Тому він втрутився в розмову:

-Тааак, хто це у нас тут? Новий учень?? Мені подобається твій дух хлопче, тому я візьму тебе у свою команду.- Командир впевнено зиркнув Тору в очі з усмішкою.

-Командире, це не новий учень, а кандидат, але його статура та нормативи не збігаються з нормою.

-Нічого, секретаре, я його всього навчу… Чи ви не впевнені в мені?-Погляд командира саркастично кинувся на секретаря.

-Я вас зрозумів. Ласкаво прошу в команду «Око на ніж», Тору.-Неохоче мовив він.

Тору був безмежно радий, що його мрія здійснюється, та й старший був теж радий, що його нащадок такий самий як сам він.

Минали дні та місяці. Одногрупники Тору ставилися до нього так само жорстоко, як і в школі. Не любили вони його зовнішність, а особливо те, що він був улюбленцем командира Епл. Проте Тору не зважав на образи й продовжував тренуватися, тому був одним з найліпших учнів клану воїнів з першого курсу. З таким успіхом старші курси ставилися до нього з повагою, тому він завівся друзями, але старшокурсник Рафим заполонив його серце раз і на завжди. Рафиму було 16 років, поки Тору було 13. Рафим був дуже добрий до нього та чутливим, оскільки розумів його становище та цькування, тому через декілька років вони стали ліпшими друзями і вояками в одній команді.