1. "Розуміння". Частина 6.

- Ого, тут колія ще є? Прогресивне містечко.

- Населення більше п’ятнадцяти тисяч.  Перша згадка про Бережани датується 1375 роком. А це XIV століття. Серед найвизначніших архітектурних пам’яток — міська ратуша забудова XVII ст., замок, Церква Пресвятої Трійці, Вірменська церква та інші. Місто розташоване на заході Тернопільської області в долині річки Золота Липа, а також на берегах Бережанського ставу. Бережани оточують гори: Сторожиська, Звіринець, Бабина Гора, Лисоня та Яришків.

- Стоп. Зупинися. Лисоня? Точно Лисоня?

- Ну так пише, горя Лисоня – чотириста метрів висоти.

- Розумієш, недавно я говорила з Лєною, ми бачили ролик про війну та людей, які пережили це лихо. Вона розказала про свого діда. Казала, що розповідав багато різних історій і дивовижно те, що в свої старечі роки в нього була чудова пам’ять. Він розказував, що молодим брав участь у Першій світовій війні, що у свої вісімнадцять пережив таке, що не дивно, як це все добре пам’ятає. Казав, що довго боролися на Лисоні, багато друзів полягло, а його поранили, та то не біда, гірше було, якби в полон попав. Бо полон страшніше смерті.  Коли Лєна питалася де та Лисоня, відповів, що це невелика гора на Тернопільщині. Їй було чотирнадцять, коли дід помер, але казав, що дуже щасливий, бо йому вже було за сотню. Завжди казав, що хоче побачити нове століття, бо в тому двадцятому стільки бід і горя, що по швидше б воно закінчилося.

- А коли Лєна народилася? – в той момент до їхнього столику підійшла офіціант і принесла їм піцу та два бокали білого вина.

- Смачного вам!

- Дякуємо! – мила дівчина усміхнулася і повернулася до своєї роботи.

- Хвилинку, згадаю… ми святкували у ресторані, я була в синьому платті та пальті, значить… У неї п’ятого жовтня день народження, а народилася вона вісімдесят шостого року.

- Люба, ну в тебе пам'ять, я здивований.

- От будеш знати на майбутнє, що я нічого не забуваю, - Вероніка хитро усміхнулася та підморгнула своєму чоловікові.

- Значить вісімдесят шостий, а в її чотирнадцять помер, разом…

- У двохтисячному році, - закінчила речення Вероніка.

- Ми сьогодні командно працюємо? – Сергій питально звів брови та пильно глянув на дружину.

- Починаємо вчитися командно працювати. Подивися, що в інтернеті сказано про Лисоню та війну?

- Дивлюся, зачекай трішки.

Лисо́ня — гора заввишки 400 м. над рівнем моря, розташована за 4 км на південний схід від Бережан між яром річки Золота Липа та її лівобічною притокою річкою Ценівкою. Лисоня стала знаною на українських землях як місце героїчної слави і болючих втрат Українських Січових Стрільців. Другого вересня 1916 року тут відбулася найкривавіша битва легіону УСС у складі австро-угорських коаліційних військ з російською армією. У ході битви полк УСС втратив більшість свого складу, проте виконав своє завдання — зупинив наступ російських військ на Бережани, завдавши їм важких втрат [З Вікіпедії].

- Вражаюче! Ти розумієш, яке це місто унікальне та історичне? Тут, певно, кожен камінець про якусь епоху розказує.

- Так, ти права. Круто, що ми стільки дізналися і зможеш про цю нашу незаплановану пригоду розповісти Лені, а зараз давай їсти, бо піца буде холодною.

- Смачного, коханий!

- Дякую, і тобі, кохана.

Вони їли в тиші, лиш іноді дивилися одне на одного і, смакували за обидві щоки, усміхалися. Вийшли з піцерії, а погода була така чудова, по весняному прекрасна. Сергій закрив долонею Вероніці очі, розкрутив і зупинив. В яку сторону показала рукою, в таку вони пішли знайомитися з містом.

Гуляли вулицями, споглядали на будинки, робили фотографії, а потім у Сергія задзвонив телефон.

- Так, Олег, слухаю тебе, - пара зупинилася, а чоловік уважно слухав, що говорив йому товариш. – Чудово, чекаємо тебе!

Сергій вимкнув телефон і запхав в кишеню своїх штанів.

- То що там?

- Навігатор показує, що до нас ще менше половини шляху залишилося їхати. Ще трішки, а потім в Київ.

- Чесно, сьогодні чудовий день. Незважаючи на те, що ми рано виїхали і в нас поламалася машина.

- Згоден з тобою.

- Випадки не випадкові? – дівчина обняла його і поцілувала в губи.

- Зовсім ні! Якби ж не поламалася машина, нас тут не було, не слухали б слова священника, не знали, що дід твоєї колеги по роботі є частиною історії, бо був солдатом в Першій світовій. Дивися яке прекрасне місто! А ще саме в цих маленьких, але дуже затишних Бережанах я знову зрозумів, що ти моє щастя і я без тебе не можу. Добре, що ми в місті зупинилися, бо десь серед поля чи лісу, то були б проблеми.

- Все добре, що добре закінчується.

- Так, але нам ще як мінімум шість годин дороги. Зараз друга година, то Олег приблизно біля п’ятої вечора приїде.

- А тобі зранку на роботу.

- Нічого, аби добре добратися додому.