1. "Розуміння". Частина 4.

Через декілька хвилин біля неї зупинився Сергій. Зрозуміла це по запаху парфумів. Цей аромат не могла спутати з нічим іншим. Не хотіла оглядатися, щоб чоловік бачив почервонілих та злегка підпухлих очей. На літургіях римо-католицької церкви є момент, коли всі один одному подають руки на знак миру і прощення. Вероніка не знала чи давати руку, не хотіла, її так сильно боліло у душі і в той же момент, думки малювали картину, як чоловік її пригортає до себе та просить пробачення. Несподівано побачила протягнуту руку перед собою і відповіла, до неї долетів шепіт його слів «Пробач мене». Вона обернулася до нього. У Сергійових очах бачила доброту і провину. Він усміхнувся кутиками губ і ще раз попросив пробачення. Бачив її підпухлі та почервонілі очі і так хотів припасти до них губами, цілувати кожний міліметр, щоб вона більше не плакала через нього. Отець прочитав Євангелія, а потім пояснював його, розказував про стосунки між чоловіком і жінкою.

- Чоловік створений Богом із землі. Тому, ми приходимо в цей світ, а покидаємо його – возз’єднавшись із землею. Жінка створена Творцем із ребра чоловіка. Не з голови – щоб бути вищою, не з ноги – щоб бути приниженою, а з ребра. Там, де ховається серце, там, де ховається душа, щоб любити жінку, оберігати, піклуватися. Адже якщо чоловік турбується про берегиню свого сімейного вогню та затишку, то жінка берегтиме всіх і підтримуватиме той вогонь завжди. Чоловік та Жінка мають стояти разом, на одному рівні, лиш вона трішки позаду, бо Жінка – тил для чоловіка, опора та розуміння, мудрість та доброта. Так, жінки зараз боряться за рівність у всьому, змішалися обов’язки та вимоги, але переш за все, це проблема із двох сторін. Чоловіки часто не зауважують те, що робить жінка. Приклад цьому – домашній побут, коли прибрано, чистий одяг, приготовлена смачна їжа. Вони вважають це нормою, так має бути. Виховувати дітей і бути вдома. Та ви подивіться на будинок, коли жінка зникає на декілька днів, що там відбувається. От саме тоді відчувається присутність жінки і той неоціненний вклад її праці. Чоловіки, шануйте своїх дружин, бо перед Богом ви давали клятву «в щасті та горі, здоров’ї та хворобі піклуватися, оберігати, цінувати». Коли вона буде відчувати, що стоїть за чоловіком, за стіною, що може собі дозволити бути жіночною та слабкою, ніжною, тендітною, от тоді жінка не буде прагнути кар’єри та визнання, ніби змагається з кимось і доказує всьому світу, що вона може, що теж важлива для цього суспільства і є речі, які без неї не можуть відбутися. Всім потрібна соціалізація та самоствердження, синергія з суспільними процесами, але потрібно не забувати про командну гру. Будьте командою, «на поготові», щоб допомогти, порадити, підтримати. Немає у сім’ї «чоловічих» і «жіночих» обов’язків, а має бути команда. Сім’я – це організм, процеси в якому мають злагоджено працювати та підтримувати роботу одне одного. Подружжя співпрацює на благо свого сімейного «організму» найціннішим органом якого є діти. Якщо діти бачать, що у їхніх батьків не все так як має бути, то починаються незворотні процеси, які можуть привести до негативного результату.

Все починається із кожного з нас. Якщо ви думаєте, що не впливаєте ні на що, то сильно помиляєтеся. Змінюйте себе, живіть із гармонією із собою, покладайте свої надії на Бога, говоріть з Ним у молитвах і ви відчуєте, як змінюється все навколо вас.

Жінки, не забувайте, коли ви переступаєте поріг дому, ви одягаєте на себе роль матері та дружини, берегині сім’ї. За домом ви можете бути чудовим спеціалістом, хорошою подругою, доброю донькою, невісткою, внучкою та відповідати іншим соціальним ярликам у суспільстві. Дайте зрозуміти вашим чоловікам, що вони мужчини, що вони тримають відповідальність за вас, що без них у вас не буде добре складеного пазлу. Їм важливо розуміти, що в дома їх чекають та люблять, що будь-які проблеми можна спільно вирішити та пережити. Саме чоловіки повинні розуміти, що ви, жінки, дружини, пішли із батьківського дому, де була любов, опіка, турбота батьків, їхня підтримка, для того щоб піти за ним і створити сім’ю.

Удвох ви повинні навчитися розуміти одне одного, підтримувати і бути вдячними за все те, що робите одне для одного. Не забувайте дякувати Богові за ваш шлюб, що вас поєднав, що ви тепер разом.

Життя непередбачувана річ і кожного дня з нами стається безліч подій, іноді складно справитися з емоціями, з непорозумінням та розчаруванням, але потрібно вислуховувати одне одного і відчувати емоції ближнього. Якщо будете розуміти, що саме цю проблему чи ситуацію тяжко переживає ваша половинка, не дає спокою – підтримайте її, поговоріть про це, проявіть небайдужість до цього і ваша дружина чи чоловік зрозуміють, що вони із своєю проблемою не одні. Що ви підтримаєте і готові допомогти.

Тримайте серце у надії та вірі в Господа, покладайтеся на себе та вашу половинку, шукайте розраду на сторінках Святого Письма, будьте вірними, чесними, щирими. Робіть добро і вам добро повернеться.

«Бо любов ніколи не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується».  (до коринтян 13:4-8)

На останніх словах отець подивився на Вероніку із Сергієм, ніби нагадуючи про цю істинну та продовжив літургію. Після служби пара затрималася, щоб роздивитися костел, а священник підійшов до них.

- Слава Ісусу Христу!

- Слава навіки! Дякую, отче, за казання, надзвичайно багато речей, над якими варто задуматися, - заговорив Сергій і взяв Вероніку міцно за руку.