Розділ І. «І знову нове життя». Глава 25

Глава 25

Наші дні. Королівство Тагат. 

- Мені необхідна аудієнція короля!

Ераст не увійшов – він увірвався до будинку свого брата, який покинув не так давно, неначе ураган. 

- Я можу це влаштувати, але не…

- Аудієнція мені потрібна негайно!

Капітан навіть не дав договорити Еліоту. Він знав, якщо зараз же не потрапить до короля, то може не встигнути врятувати Естер.

- Ерасте, це так не працює.

Еліот не міг зрозуміти, яка муха вкусила його брата. Ще годину тому він сидів у нього щасливий, розповідаючи про свої плани. А тепер просто сам не свій та ще й вимагає зустрічі із королем. Можливо все це через те, що він сказав йому про Емму?

- Її забрали! Емма зрадила мене. Вона донесла на Естер. І тепер, я боюся що просто не встигну… Я рідко коли тебе про щось прошу. Та зараз благаю, проведи мене до короля.

В голосі Ераста лунав відчай та страх. П’ять місяців король шукав зрадницю. І тепер, коли вона опинилася в його руках, він не стане розбиратися що і до чого. Дасть наказ стратити дівчину привселюдно. Показово для всіх, хто сумнівається у його владі.

- І що ти хочеш робити? Як змусиш Карла передумати і повірити тобі?!

Деймос старший неабияк хвилювався за брата.

- Є у мене дещо, що зацікавить Його Величність.

Очі капітана горіли небезпечним блиском. Таким, що змушує всіх навколо здригатися від неприємного передчуття.

- Сьогодні у Карла повинна була бути зустріч з одним із управителів віддаленого містечка у Тагаті. Та вчора її раптово скасували. Зазвичай король не переносить свої офіційні візити. Однак, не цього разу. 

Еліот на мить замовк. Він не надто вірив у те, що зможе переконати короля на зустріч із братом. Та, дивлячись на Ераста, який був сам не свій від люті, все ж здався.

- Гаразд, я спробую щось зробити.

Чоловік тяжко зітхнув.

- Але обіцяти нічого не буду.

Ераст і сам розумів, що потрапити на аудієнцію до короля не так просто. Зазвичай, Його Величність сам вирішував кого хоче бачити перед собою і з ким воліє спілкуватися особисто. Втім, як би там не склалося, капітан був вдячний братові за допомогу.

- В палац ти навряд чи пройдеш.

Швидко говорив Еліот, в голос обдумуючи свої подальші дії.

- Король дав чіткий указ своїм охоронцям не пропускати сторонніх. Навіть ті, хто працюють там проходять ретельну перевірку.

- Невже Карл чогось боїться?

Ераст з усмішкою поглянув на свого брата. Звісно ж він знав про дивні звички Його Величності. Серед військових часто ходили різні плітки. Та капітан і подумати не міг, що той виявиться аж настільки схибнутим на власній безпеці. Проникнути ворогу до королівства, що закрите від світу безкраїми водами, лісом з монстрами та магічно захищеною стіною фортеці не так вже й легко. То що ж змушувало Карла так дбати про власну безпеку?

- Він завжди був параноїком. Та останні декілька років, його стан погіршився. Подейкують, він боїться зради. Народ сподівався, що він буде тим королем, що нарешті завершить війну, яка триває поколіннями. Люди вже втомлені. Військо меншає. Фортеця вже не така міцна, як колись. А ще ходять чутки, що тварюки з лісу знайшли спосіб перетинати межу.

- Тобто?

По спині Ераста пройшовся холод. Він завжди вважав, що ліс не несе загрози людям, якщо не перетинати межу. Втім, як виявилося, він із Естер могли легко стати здобиччю.

- Це був один випадок. Десь місяців три тому. Радники швидко списали все на випадковість. Та серед населення вже поповзли чутки. І в палаці багато пліткують про слабкість короля. Особливо після того, як Енеонора зрадила королівство і привела до стін Волеса військо Ядогару. Після цього у людей зародилися сумніви щодо могутності Карла.

- От чому для нього так важливо покарати зрадницю.

Закінчивши думку брата, капітан тепер точно знав, що так просто Карл не відпустить Естер. Йому буде байдуже на те, що ця дівчина зовсім не Енеонора, а просто дуже схожа на неї людина. Для нього зараз важливо повернути свою колишню велич перед народом Тагата.

- Я не хотів тобі казати, та цих п’ять місяців Карл сам не свій. Він постійно збирає своїх радників і вони годинами говорять про щось за зачиненими дверима. А нещодавно він змусив наших мудреців переглянути всю бібліотеку. Вони шукали старі рукописи. Ті, що писалися ще за часів короля Славіра.

- Схоже, справи у королівстві і справді не дуже. Та це і на краще. Бо тепер я точно впевнений, що моя пропозиція точно сподобається королю. 

- Ерасте, мені не до вподоби твій вираз обличчя.

Еліота лякала така рішучість і лють брата. Він точно щось замислив. І це щось було небезпечним.

- Просто організуй мені зустріч. А за решту не хвилюйся.

Капітан не хотів розповідати Еліоту про свої плани, адже знав, що той його не зрозуміє і буде намагатися зупинити.