Розділ І. «І знову нове життя». Глава 19

Глава 19

Наші дні. Царство Джахама.

- Ну що ж, капітане. – Мор сидів за столом у розслабленій позі. – Напевно, час мені тебе повернути додому.

Погляд Бога був прикутий до келиха з вином, який він увесь час тримав у своїй правій руці.

Ерасту і самому вже не терпілося повернутися. Царство Джахама було його не найулюбленішим місцем.

- Звісно, шкода. Не часто у мене бувають живі гості. А з мертвими не так вже і цікаво. Душі занадто бридкі, холодні та бездушні.

Бог неприємно скривився.

- Гадаю, просити вас погостити ще трохи не має ніякого сенсу?

Запитав Мор, нарешті поглянувши на чоловіка, що сидів навпроти нього.

- У нас була угода. Я вбив звіра, що псував репутацію твого Царства. Тепер ти виконай свою частини угоди.

- Повернути у світ смертних двох дівчат, що так схожі між собою?

Мор говорив радше сам до себе, ніж до капітана.

- А знаєш, ти розумний чоловік, капітане. Пожертвувати життям однієї, щоб врятувати іншу. Дуже хитро з твого боку. І так жорстоко. 

Бог прищулив свої очі, уважно слідкуючи за Ерастом. Однак, на обличчі капітана не рухнувся жоден м’яз. Чоловік немов і сам чогось вичікував.

- Оце так витримка.

Мор швидко поставив келих на стіл і плеснув у свої долоні.

Обідня зала вмить змінилася темною кімнатою, в центрі якої на кам’яному помості стояла срібна посудина з водою.

- Перш ніж відправити тебе додому, я дещо покажу.

Бог підійшов до чаші і провів над нею своєю рукою, усіяною коштовними перстнями. Вода замерехтіла і на ній з’явилося зображення.

Кімната, така ж самісінька, як і та, яку чоловік покидав сьогодні вранці. А посеред неї стоїть дівчина у прозорій білизні. Вона оглядає вбрання, які їй дбайливо принесли Бава, обираючи те, яке сьогодні одягне.

- Мор сьогодні не в настрої.

Голос Ен був  засмучений.

- Не люблю коли він такий.

- О Енеонора, така гарна і така нерозумна дівчинка. Маючи силу і вроду, вона абсолютно нічого не досягла у своєму житті. Зрадила чоловіка, який ладен був пилинки з неї здувати. Зрадила ціле королівство, заради короткої інтрижки із недолугим магом. Вбила сотні невинних людей. Повір на слово, капітане, після смерті у Джахама їй відведене особливе місце.

Мор якось пригнічено дивився на дівчину, що у цю саму мить прикладала до свого тіла сукні, оглядаючи себе у великому дзеркалі.

- Але ж яка вона палка у постілі. Така пристрасна і нестримна. Не кожна жінка… смертна жінка – все ж вирішив уточнити Мор, - спроможна так задовольняти апетити Бога. Інша ж справа вона.

Бог знову провів рукою над чашею і зображення вмить змінилося. Тепер на ньому була Естер, яка незворушно сиділа на краю ліжка, погладжуючи браслет на своїй руці.

- Принцеса від голови до самих кінчиків пальців ніг. Завжди справедлива та чесна. До такої не так легко підкотити. Я, намагався. Та її не цікавлять такі чоловіки, як я. Без дому, без рідних, приречена блукати між світів не на мить не постарівши. Стільки досвіду і розуму в такому юному тілі. Не жінка, а просто мрія. А які б у неї були діти.

Мор аж слинкою мало не вдавився.

- До чого ти мені це все говориш?

Ераст не дуже розумів, що хоче від нього Мор.

- А до того, капітане. – Бог змахнув рукою і тепер у воді було видно двох дівчат. – Що одна мені подобається за духом, а інша мене влаштовує у постілі. Але, одна з них ладна піти за тобою хоч у Хелл, а інша так не навидить тебе, що готова лишитися зі мною.

Мор плеснув у долоні, і темна кімната змінилася на тронну залу, де тепер вже стояли і обидві дівчини, які розгублено поглядали то на Бога, що сидів на своєму троні, то на Ераста, який стояв по інший бік від нього. 

- У нас була угода, Море! Я повертаюся у світ смертних з двома дівчатами.

- Угода…угода…угода… Ви смертні, такі дурні.

Голос Мора був лінивим та таким холодним, що мороз по спині йшов.

- Ааааа….

Дівчата голосно закричали, адже з нівідкіля біля їх ніг з’явилися змії, що повільно рухалися, намагаючись торкнутися до ніг переляканих Ен і Естер.

- Не розумію, чому смертні так не навидять цих тварин. Їхня грація і пластичність так заворожують.

Бог дивився на змій, що вже обвели ікри дівчат.

- Бо вони холодні, отруйні і бридкі.

Крізь зуби прошипіла Естер, намагаючись приховати свій страх, що паралізував все її тіло. Дівчина до смерті боялася цих плазунів.

- Море, що це все значить?

Голос Ен тремтів і вона із жахом дивилася на змію, що повзла по її тілу, повільно добираючись до шиї.

- Обирай, капітане. Кого ти врятуєш? Естер чи Енеонору? Але думай швидше, ці красуні і справді дуже отруйні.