Розділ І. «І знову нове життя». Глава 8

Глава 8

Десь у далекому минулому. Східне Об’єднання Королівств. Королівство Валенія.

Вперше Естер відчула, що таке переміщення, коли їй було двадцять. Саме тоді, на свій день народження, вона мала необережність зачепити почуття одного старого чоловіка, який виявився не таким вже і звичайним. 

- Доню, сподіваюся ти не будеш сумувати. – Королева Анна стояла у кімнаті своєї доньки, споглядаючи на її тендітну спину.

Естер лежала на ліжку, відкрито висловлюючи свою образу та небажання говорити із матір’ю.

- Доню, я знаю, що ти сердишся. Але цього разу тобі краще залишитися вдома. – Жінка намагалася бути терплячою із дівчиною, адже добре знала, як та марила цією поїздкою. 

- Це не справедливо! – Мовчазна принцеса все ж вирішила висказати всі свої претензії, виглядаючи у цю мить, як вередливе дитя. – Чому Агнеса їде на цей бал, а я мушу лишатися вдома?!

- Тому що, було б дивним якби принцеса Агнеса не з’явилася на власних заручинах.

Королева підійшла до ліжка і сіла на його краєчок.

- Я знаю, доню, що ти дуже хотіла побачити всіх своїх знайомих. І що Місячний бал це урочиста і досить важлива подія для дівчини твого віку. Однак, цілитель сказав, що людні місця тобі ще протипоказанні. Ти ще не до кінця одужала. Тому, краще цього разу тобі залишитися вдома. Я не хочу піддавати небезпеці твоє здоров’я і здоров’я інших людей.

- Але у мене вже нічого не болить, жар спав і почуваю я себе набагато краще.

- Я знаю, люба. Та повір моєму досвіду – це тобі лишень так задається.  Хвороба ще не встигла минути. Бал - це велике скупчення людей і неабияка перевтома. А всі ці фактори будуть першими збудниками, що повернуть хворобу назад.

Так вже склалося, що молода принцеса мала за не обережність, перед найвеличнішою подією Східного Об’єднання Королівств - Місячного балу - підхопити дуже тяжку хворобу, що носила назву - Ліллета.

Це було досить рідкісне вірусне захворювання, яке передавалося від пилка не менш рідкісної квітки - Ліллети[1] і яке дуже важко піддавалося лікуванню.

Де саме юна Естер могла підхопити його, для всіх залишалося великою загадкою. Адже, королева особисто подбала про те, щоб ці квіти не водилися у її королівстві.

Та як би там не було, сьогодні принцеса мусила залишитися вдома, в першу чергу задля власної ж безпеки. І про поступки зі сторони матері навіть і думати було зась.

Дівчина це дуже добре розуміла і усвідомлювала. Однак, злість на саму себе і на ситуацію в цілому не давали їй спокою.

Про Місячний бал вона мріяла ще з самого дитинства. Це була урочиста  і дуже важлива подія, на яку юних дівчат з усього Східного Об’єднання Королівств запрошували на їх повноліття. Саме там панянки мали змогу показати себе у всій красі перед молодими та неодруженими чоловіками. Бал був таким собі пропуском у доросле життя - своєрідним квитком на вдале заміжжя.

Звісно ж Естер не боялася того, що її ніхто не візьме заміж. Навпаки, за дівчиною її статусу і вроди ладен був битися кожен не одружений кавалер усього Східного Об’єднання Королівств.

Однак, для самої принцеси існував лише один чоловік. Вже декілька років вона була безтями закохана у красеня Ральфа.

Чоловік був старшим братом її подруги - принцеси Агнес. Тієї самої, що мала заручатися у день Місячного балу. Естер познайомилася з ним два роки тому, під час однієї із ділових зустрічей, яку вона відвідувала разом зі своїми батьками. Як здавалося тоді дівчині, між нею і Ральфом у мить знайомства промайнула дивна іскра, що змушувала ще досить юну принцесу просто мліти перед юнаком. Всю урочистість вона не зводила з хлопця свого закоханого погляду. А в момент, коли він поцілував їй на прощання руку, як того вимагав етикет, Естер взагалі думала, що зомліє від щастя.

Можливо б на цьому закоханість молодої і зовсім недосвідченої дівчини минулася. Та хлопець майже кожного тижня надсилав їй листи, в яких без зупину говорив, як сильно захоплювався її вродою та розумом. Ці теплі слова ще більше розпалювали іскру у серці Естер. І з часом, звичайна закоханість переросла у справжнісіньке кохання. 

«Люба Естер, я вже не можу дочекатися нашої зустрічі. Місячний бал - це велика нагода розказати Вам про свої почуття. - Писав у своєму останньому листі Ральф. - Минуло вже два роки від коли ми востаннє бачилися. Та я й досі з теплом та радістю згадую Ваш прекрасний образ. Ви вразили мене своїм розумом і стриманістю, які зараз вкрай важко знайти у молодих дівчат. Кожен Ваш лист я бережу і плекаю надією, що Ви приймете мою пропозицію...»

Чомусь на цих словах лист обривався. Складалося враження, ніби Ральф прагнув сказати щось досить важливе, але так і не наважився висловити це на папері.

Естер сподівалася, що саме на Місячному балу вона все ж дізнається, про що саме писав її коханий. Та, вочевидь, Боги вирішили зовсім інакше. Замість гучного святкування свого повноліття із подругами та коханим на урочистому бенкеті, принцеса самотньо блукала королівським садом, зі злістю проклинаючи всіх Богів та ту квітку, що так невчасно трапилася на її шляху.

- Це не справедливо!

Здіймаючи своєю силою у повітря опале листя, дівчина гнівно жбурляла його у тверді стовбури дерев.