Пролог

Кажуть, якщо людина послана самою долею, то ви обов'язково зустрінетеся ще раз. Я в це не вірю. Безглузді цитати, в яких немає й долі правди, оскільки саме в цьому житті нічого не робиться. 

Щоб завести нові знайомства, потрібно підійти й розпочати розмову, щоб знайти роботу — закінчити той чи інший навчальний заклад, скласти резюме та розіслати його в різні компанії, а щоб банально поїсти, потрібно або замовити їжу, або приготувати самому. Ніщо не робиться саме по собі. 

Саме так я вважала й вважаю по сей день. 

Сонце тільки прокидалося, пускаючи свої перші промені на Чикаґо, яке мирно спало разом зі своїми жителями. 

Влаштувавшись три роки тому редактором в одному відомому видавництві, дівчина зазнала приємних змін. 

Спочатку їй було складно після переїзду, оскільки ця місцевість була їй зовсім не знайома, у колективі було складно порозумітися з людьми, а зарплата була досить мала. Але пізніше дівчина ввійшла в смак і зараз отримує досить велику плату за свою роботу, добре поладнала з колегами, дозволила собі зняти квартиру майже в центрі міста, та головне — дозволити собі той бажаний відпочинок на власне задоволення.

Походи в спортзал, ресторани, кінотеатри та різні розважальні центри, де дівчина могла спокійно відпочити після складного дня, не думаючи ні про що. 

Десь усередині минуле давало про себе знати, що було не дуже приємно, оскільки такого вона не відчувала давно, але Меган вирішила вперто ігнорувати це, хоча її шосте відчуття ніколи не помилялося, пускаючи легкі мурашки по тілу. Вже пройшло десять років, але дівчина все ще згадує минуле, яке неприємним осадом глибоко та міцно засіло в її підсвідомості, здається, назавжди залишивши її у спокої. 

Графік роботи був гнучким, оскільки головним завданням було вчасно виконувати всю роботу до того чи іншого терміну, тому працівники могли приходити в офіс як у будь-який час дня, так і о п'ятій ранку. Меган належала до другої групи, оскільки бажала пошвидше виконати всю роботу до обіду та з чистою душею відправитися додому у своїх справах. 

Прямо зараз було близько шостої ранку, тому дівчина вирішила зайти в кафе та купити каву, оскільки нещодавно в її видавництві відбулися зміни, і невідомо, чи зможе вона сьогодні взагалі дістатися додому раніше п'ятої вечора. 

Колишній власник компанії, Річард Сміт, нещодавно пішов із компанії, продавши її іншій людині, і сьогодні на них чекало знайомство з новим начальником, який за бажанням міг узагалі звільнити весь їхній відділ. 

Така собі перспектива, тому сьогодні Меган доведеться попотіти, аби втриматися на роботі, показавши себе лише з найкращого боку.

Зайшовши в кафе, дівчина швидко оглянула приміщення, в якому було від сили шестеро людей, кожен із яких сидів окремо, щось роблячи у телефонах або ноутбуках. 

Підійшовши до баристи, дівчина замовила собі латте з льодом, аби позбутися сонливості, якої взагалі не повинно було бути. Оплативши замовлення, дівчина ліниво повернулася праворуч, бажаючи сісти за один зі столиків, як ненароком зустрілася поглядом із чоловіком, який щось зосереджено друкував у своєму ноутбуці. 

На ньому був строгий синій костюм, який міцно облягав його широкі масивні плечі, а сорочка, розстебнута на два верхні ґудзики, ледь прикривала його накачане тіло та татуювання на грудях. Зачіска була в стилі «канадка», що лише додавала йому мужності та серйозності. Чорні, наче сама пітьма, очі, змушували людей покриватися мурашками та налякано опускати голови, не витримуючи його погляду, сповненого холоду та небезпеки. 

Наразі вони спокійно вдивлялися в ноутбук, даючи всім зрозуміти, що турбувати його не варто, але навіть за повної байдужості до навколишнього середовища дівчина налякано відійшла на декілька кроків назад, шоковано розглядаючи винуватця її раптової тривоги, який навіть не здогадувався про її присутність. 

Серце божевільно стукотіло в грудях, намагаючись вирватися на волю, подалі втекти від нього, а думки повністю сплуталися, не дозволяючи дівчині тверезо оцінити ситуацію.

Минулі спогади, які вона останні роки намагалася забути, знову давали про себе знати, раз у раз спливаючи в її підсвідомості, від чого дівчині хотілося самій вирвати серце з коренем, аби не відчувати весь той біль, який нахлинув на неї.

Взяти себе в руки дівчина змогла лише тоді, коли на її телефон прийшло якесь повідомлення, і дівчина очманіло глянула на чоловіка ще раз, після чого нарешті дістала телефон, відкриваючи чат із її найкращою подругою та колегою по роботі. 

— Мег, ти не повіриш! Я знайшла фото нашого нового боса, він просто прекрасний! Ось, дивися!

— Та такого бути не може... — Меган оглянула фото, після чого швидко сфотографувала чоловіка за столом, скидаючи Елеонор фото, після чого знову глянула на хлопця, який намагався максимально не звертати уваги на погляд дівчини, яка своєю поведінкою ледь не робить в ньому дірку, після чого знову піднімає погляд на екран телефону, де її подруга наполегливо скидає їй повідомлення, закидаючи її тисячами запитань. 

— Очманіти можна, та ти в нас везунчик! Зустріти нашого нового боса першою за всіх, ще й в такому місці, це ж таке везіння! 

— Меган, ти як? Непевне вже потекла від щастя, так? 

— Мег, ти чого мовчиш? Все ок?