Розділ двадцять третій

Повільно підіймаючись по сходах, Кевін відкладав невідкладне. В його пустій, сирій та душній квартирі очікувала прекрасна молода дівчина разом зі своїм сином, якого хлопець полюбив усім своїм серцем.

Суд почнеться лише через тиждень, а до цього часу Луні потрібно десь знаходитись, а оскільки всі гроші пішли на адвоката, то на оренду квартири просто не залишилось коштів. Так, чоловік сам приютив їх, не вважаючи це за проблему, але їсти кожен раз чужий сніданок та бачити малу дитину у своєму будинку він був точно не готовий. Вона не погано готувала, була на диво хазяйновитою, весь час бавилась з дитиною та встигала працювати віддалено – вона була просто неперевершеною. І якщо раніше чоловік не хотів вертатися до себе додому, то зараз ледь не біг туди зі всіх ніг. Звісно, так було спочатку. Але пізніше, коли вони зблизились, його серце стало незвично швидко битися, а шкіра від найменшого дотику палати, що не могло не збити його з пантелику. Та що там, він ніяк не міг відірвати від неї погляд, виникло бажання подарувати їй щось дороге та цінне, що, звісно, змусило його боятися. Боятися зійти з розуму.

— О, привіт Мег, не очікував тебе тут побачити. Навідувала брата? 

— Так..вирішила розвіяти йому скуку. Все ж, цей телепень не звик довго нічого не робити. – Дівчина тихо засміялася, забираючи пасмо волосся від лиця. Її очі неймовірно сяяли, що не могло не покорити його. Серце болісно стиснулось...

Він боявся розірватися між ними та залишитися з нічим.

Таких людей не люблять, вони не надійні. Від таких людей нудить. Кевіна нудить від себе та своїх почуттів. Але що подієш? Він любить їх двох, але жодна з них і поглядом його не обдарує. Він знайшов місце у серці для кожної, допоки в їхніх серцях є місце лише для одного, і він, нажаль, туди не входить.

За дверима було чути приємний дитячий сміх, а тупіт маленьких ніжок супроводжувався зауваженнями від матері, яка переживала за сусідів. 

— Ліаме, не бігай так гучно, а то прийде злий чоловік та буде сварити! Ліаме, а ну сядь! – жінка намагалася говорити серйозним тоном, при цьому залишаючи свій голос в лагідному тоні, аби не налякати малечу. Відчинивши двері, він тихо покрокував до вітальні, де на дивані сиділа вочевидь стомлена жінка, що приглядувала за норовливим хлопчаком. Було мило спостерігати, як вона намається налякати трьох-річну дитину чужаком, коли та поняття не має, про що вона.

— Завари чаю, будь-ласка, хочу в тебе дещо спитати. Я пригляну за малим, – він нарешті подав голос, киваючи їй у бік кухні, за що вона йому вдячно кивнула, оскільки справді хотіла відпочити від непосиди.

— Ліаме, ходи до мене, – чоловік розкрив руки, запрошуючи в свої обійми, а коли хлопчик радісно побіг до нього, той швидко підняв його на руки, несучи у свою спальню.

— Твоя мама стомилася, дай їй відпочити. Подивися телевізор, поки я з нею поговорю, гаразд?

Почувши це, малий смішно насупив брови, явно не задоволений таким результатом.

— Але я хотю до мами, – хлопець спробував заперечити, але Кевін просто не зможе говорити про дівчат з Луною при дитині, адже хоч він ще й малий, не потрібних запитань краще обійти стороною.

— Так не цесно, ти кладеш у мене мою маму! Не пустю! – Ліам взяв чоловіка за руку, міцно причепившись до неї, наче це допомогло б йому стримати дорослу людину. І ось як? Як можна відмовити такому маленькому ангелу? Кевін не знав відповіді на це запитання, але брат попросив, тим більше, хлопцю варто було б послухати дівчину, адже вона точно скаже щось і за свої смаки, а оскільки він ще не оприділився зі своїми почуттями до неї, то це б йому точно не завадило.

— Я поговорю з твоєю мамою всього декілька хвилин, гаразд? Ніхто не буде забирати її.

З цими словами він попрямував на кухню, де вже повинна стояти чашка ароматного чаю, зовсім не переживаючи за малого, оскільки той за ним не піде.

— Тож про що ти хотів поговорити? – Луна сіла навпроти нього, вивчаючи його погляд, адже якщо він відвів від неї сина, значить хоче поговорити про щось не дуже просте.

— Так...тут таке діло...Я б хотів, щоб ти трохи розповіла мені про...жінок. – Він відвів від неї погляд, намагаючись приховати зніяковілий вираз обличчя, адже за все життя про жінок він міг поговорити лише з Девом.

— Про..жінок? – в її голосі звучало щире здивування, адже Кевін не здавався їй людиною, яка взагалі задумувалася про таке. До того ж, прохання було не коректне, оскільки саму суть вона так і не зрозуміла. Про жінок сказати, але що саме? 

— По конкретніше можна? Знаєш, про жінок є багато інформації...

— А...ну..Що вам подобається? Як вам сподобатися? Якісь нюанси..– він намагався говорити впевнено, але в нього не виходило, тим самим виглядаючи як малолітній хлопчак, якому вперше сподобалась дівчина. 

— І що ж конкретно потрібно нашому недоступному кар'єристу? Невже він закохався і тепер просить поради? – вона наблизилась до нього, нахиляючись до вуха, пускаючи мурашки по шкірі, і вже шепотом добавила, – про їхні смаки у їжі, поведінці чоловіків, якихось конкретних речей, чи..щось в сексуальному плані? 

Вона ухмильнулася, пускаючи смішок на вухо, ще не розуміючи, що через її поведінку чоловіку прийдеться затриматися в душі, аби закінчити не почате.

— Це теж можна, але пізніше. В мене є друг, який хоче влаштувати незабутній сюрприз кохані на день народження, коштів достатньо, але сам він прикутий до ліжка. Та і дівчина дещо неприязно до нього відноситься..

Луна вже хотіла було розпитати хлопця у всіх подробицях, але вчасно пригальмувала, знаходячи неймовірну схожість цього так званого друга з її рідним братом. Отдже, він ще не відпустив її..

— Девіл все ніяк не заспокоється? – все ж через хвилину не зручного мовчання мовила дівчина, запитуючи прямо в лоб. Не в її стилі тягнути бика за рога. Хлопець навіть не здивувався, що вона швидко зрозуміла в чому річ. Хоча він надіявся, що вона підіграє йому, вдаючи, що не розуміє про кого він.