Розділ двадцять другий

— Тобто ти хочеш сказати, що в неї через тиждень день народження, і ти плануєш бути з нею? – Кевін повільно випивав свою каву, слухаючи дурню свого брата. Декілька хвилин тому він завершив свій звіт, і не дивно, що перше, про що Девіл заведе розмову – його кохана. Але почути таке безглуздя він аж ніяк не очікував. Він за крок від одруження, прикований до ліжка, і при цьому на повному серйозі планує подарувати незабутні відчуття Меган. І це він ще навіть не пригадав той факт, що і у дівчини можуть бути зовсім інші плани.

— Так, я цілком серйозно налаштований провести цей день з нею, і ніяка хвороба чи прірва у наших відносинах цьому не завадить.

Він був непохитним у своєму рішенні, хоча і сам свідомо розумів усі нюанси. Але що поробиш, коли кохання затуманює розум? Він не якийсь зелений сосунок, який боїться підійти до дівчини ближче ніж на один метр.

— Це безглуздо, Дев. Та і вона наврядчи захоче тебе бачити в такий день.

Чоловік говорив на повному серйозі, але з його слів можна було тільки посміятися. Адже попри усе, що було між ними, Девіл може впевнено сказати, що її кохання нічим не відступає йому.

— За це можеш не турбуватися. Власне, мені потрібна твоя допомога. Я хочу зробити їй незабутній подарунок, а для цього мені потрібна хтось, хто розбирається в жінках.

— І що ти від мене хочеш? Мені здається, я не той, хто сильно розбирається в цьому.

— Ти ні, а ось моя сестра – так.

— Я все ще не розумію, до чого тут я. Мені сказати їй, щоб вона зайшла до тебе? 

— Ні. Мені треба, щоб ти поговорив з нею і дізнався про все, при цьому не приплітаючи мене туди.

— Ще чого. Боюся, твоє бажання так і залишиться не виконаним.

— Годі з себе когось вдавати. Ця інформація і тобі знадобиться. Все ж, ти теж не такий вже й молодий.

— Дякую, але я достатньо молодий, якщо моя мама не спішить мене одружити з ким попало. Якщо серед нас і є хтось старий, то це ти, а не я.

— Я хочу тебе вбити, ти ж знаєш? 

— Кожний раз, коли ви дивитися на мене, містере.

******

— Тобто відмовили у продажі? – Меган ледь не виялась на людях, через що вона витратила близько двох хвилин на те, аби заспокоїтися. – Твоя книга підходила під усі параметри. Я особисто все перевірила декілька разів, цього бути не може! 

Суцільне обурення накрило дівчину з головою, коли книгу, на яку вона покладала найбільше надій, відмовилися видавати. У них було готово абсолютно все: текст повністю відредагований та перевірений, сюжет цікавий та захоплюючий з закритим фіналом, герої чудово продумані, а твір сягає 325 сторінок, що робить її ще привабливішою. Та що там, вони навіть обкладинку розробили. У них було готово все, і єдине, що залишалося видавництву, це надрукувати й випустити у продажу, при чому навіть не за свої кошти. І яка цьому причина? Тільки одному Господу відомо.

— А є інше видавництво у місті? Я знаю, що є ще якесь, тільки не пам'ятаю, яке саме...– дівчина невгамовно щось бурмотіла собі під ніс, намагаючись пригадати назву, поки Меган за нею спостерігала, паралельно роздумуючи над видавництвами сусідніх міст. Так, Христина права, є ще одне видавнитво, ось тільки це її колишня робота, з якою вона не хоче мати нічого спільного. Ба більше, наразі у них іде внутрішня перевірка, і всі нові автори, які бажають з ними співпрацювати, повинні йти безпосередньо до самого Девіла. А тут уже і так зрозуміло – він її не візьме.

— Христь, я все розумію, але краще знайти якесь інше видавництво у сусідньому місті. Я перегляну і скажу до завтрашнього дня, які є варіанти

— Нізащо! Я видам у цьому місті, до того ж...Ти ж десь працювала тут, хіба ні? Ти ж знаєш, ще де тут можна видати книгу, я ж права? 

— Я не..Хоча ні, ти права. Тут справді є ще одне видавництво, але у них з недавніх пір новий начальник, тому наразі у них проводиться повна перевірка. Усі нові автори повинні зустрітися безпосередньо з ним, а я, як людина, що знає його, можу впевнено сказати – він тебе не прийме.

— Що? Але чому? Ти ж сама сказала, що моя книга підходить під усі параметри! До того ж, якщо ти з ним знайома, то чому б тобі не зустрітися з ним особисто та замовити слівце за мене?

Дівчина підійшла до Меган, впевнено говорячи це, та потрібно віддати їй належне – такою поведінкою вона не просто здивувала жінку, а буквально змусила її переглянути їхнє спілкування, задаючи питання, «це точно говорить вона?»

— Який в тебе біс вселився? Заспокойся. Він зараз у лікарні, і його бажано не турбувати. До того ж, ми з ним не в тих відносинах, щоб я могла так нагло просити в нього щось.

Злість закипіла біля самого горла, змушуючи її стримувати себе, аби не дати по голові дівчині, яка настільки безпардонно стала приказувати їй, зовсім забувши, що головна тут Меган.

— Я тут головна, тому не смій будувати плани з моєю участю без мене. Я не буду в нього просити, особливо враховуючи той факт, що це ти наварила дров, якщо тобі відмовили при таких чудових умовах.

— Але я нічого!...

— Годі. Якщо ти ні в чому не винна, тоді поясни мені, чому тобі відмовили. Не знаєш? Прекрасно, тоді розкажи мені все від А до Я – не хочеш? Ну тоді і я тобі нічим не допоможу. Я допомогла тобі з усім, але якщо ти відмовляєшся мені говорити, що сталося насправді, тоді я мушу тобі відмовити у нашій співпраці. Це як адвокат зі звинувачуваним. Про яку співпрацю може йти мова, якщо він відмовляється говорити всі нюанси? В мене є ще робота, тому я мушу іти. Подумай добре, і передзвони мені. 

З цими словами Меган попрямувала на вихід, ігноруючи крики у її сторону. Вона вважала Христину чесною та доброю дівчиною, але в результаті вона щось натворила, і не розповідаючи, що саме, почала диктувати свої правила. Таке жінка не дозволяє нікому. Якщо вона веде справу – то вона веде її до кінця, і ніхто не скине її з перших рядів.

Тихий шум моря порушував тишу, поглинаючи в себе всі тривоги та переживання, які міцно засіли у свідомості дівчини. Колись, в підліткові роки Меган приходила сюди аби побути на одинці, тікаючи від проблем  та реального життя. Сварки, невзгоди, чи просто моменти, коли дівчина була на межі нервового вибуху, це все доводило її до сліз. Але плакати на людях не можна, адже тебе або зацькують, вважаючи слабкою, або емпатично переймуть твій настрій, тим самим страждаючи разом з тобою. Цього допустити не можна було.