Розділ шістнадцятий

Кинувши декілька блискавок поглядом, Меган повернула свою увагу до чоловіка, який за декілька секунд встиг посидіти на двадцять років вперед.

Ділова зустріч? З другом? Авжеж, мене відіслав подалі, а сам з дівкою романи крутить. Чудово! Просто прекрасно!

— Я..Я не! Вона не моя..я..Це! – збиваючись, Девіл намагався пояснити, що вона не його дівчина, а сестра, але слова не складалися до купи, а Луна, як на зло, вдавала закохану дурепу, яка нічого не розуміє.

— Милий, не ігноруй мене! Хто це така? Чому на нашому побаченні якась дівчина сміє заважати нам?! – як відрізала, сказала дівчина. Від такого в хлопця пар з вух пішов, а Меган вже подумки розділяла його ножем на шматки, через що декілька інших відвідувачів зацікавлено направили на них свої погляди, спостерігаючи за спектаклем.

— Хто.Це? 

— Боже...Це сестра! Моя сестра! – все ще намагаючись запобігти своєї смерті, мовив хлопець, і йому, на щастя та на жаль, це вдалося.

— Сестра? В тебе нем..О, згадала! Л...л.Лана? Ліна? – пригадуючи ім'я, дівчина трохи заспокоїлася, але коли почула крик дівчини, швидко вернула свою увагу назад.

— Ай! Відпусти!!!! Це для твого ж блага! – Девіл міцно взяв за вухо сестру, тихо їй щось говорячи, а коли вони відчули на собі чийсь суровий погляд, швидко підійшли один від одного, трохи збентежено чекаючи виговору.

— Луна? Луна, – більш як ствердження, сказала вона, та підійшовши трохи ближче, нахилилася до неї, встановлюючи зоровий контакт. 

— Мала піз...малявка, яка намагалася стирити в мене мою білизну? І яка підлила мені вино в сік, щоб підставити перед його мамою? Пам'ятаю, таке не забудеш. Тоді тобі було дев'ять, значить зараз.. дев'ятнадцять? Виросла дівка, хлопця маєш?

— А? А...так я вже заміжня ггй маю дитину..– засумувавши через швидко затихнувшу бурю та неочікуючи такого питання, Луна на автоматі вирівняла спину, тепер боячись за себе, адже ще тоді пам'ятає, як отримала по шапці за те, що вона намагалася вкрасти її нижню білизну та підкинути своєму братові, аби той натішився. План провалився, а покарання тривало близько двох тижнів...

— Заміжня? Діти? Не за швидко ти собі сім'ю створила, хоча ладно, начхати. Відколи брати ходять з сестрами на побачення та називають один одного милими словечками? 

— Ну...я бачила, як ти зайшла, і вирішила трохи...побавитись? – невпевнено промовила дівчина.

Чоловік заспокійливо видихнув, думаючи, що буря минула, але не тут то було, адже сталося дещо гірше..

— Яку ви роботу обговорювали? Тут явно йде мова не про видавництво, – тепер дівчина зверталася до двох, які такого запитання ще більше не очікували та не бажали відповідати. Сказати, що вони двоє управляють нічним клубом, в якому стриптиз та секс на одну ніч – норма? Нізащо. А особливо не хочеться говорити про клуб, в якому її ледь не зґвалтували, а якщо вона дізнається, що це він допоміг тоді їй – хоч у вікно вистрибуй. 

— А.. ми обговорювали мою роботу. Я просто...

— Ви разом працюєте над чимось? 

— Ха..ха-ха, ти така розумна, аж плакати хочеться – дівчина трохи відійшла від неї, та замовкла, кидаючи погляд на брата, так би немов промовляючи «далі сам».

— Не вдавайте дебілів, вам не по п'ять. Він купив видавництво недавно, а раніше ж десь повинен був працювати. Питання ось в чому – де саме?

Дівчина переглянулася з хлопцем, уже уявляючи, як отримає від нього пізніше, а після того, як він прокашлявся, вона в межах безпеки відійшла ще подалі, адже вже знає реакцію Меган.

— Я володію клубом, яким зараз управляє Луна, оскільки мені необхідно повністю поринути в роботу над видавництвом. 

— В дев'ятнадцять і вже працює на такій посаді? Ти, бачу, не тільки з сім'єю досягла успіху в такий ранній вік. Не погано... назва?

— Назва? – фальшиво посміхнувшись, мовила Луна, оскільки прекрасно розуміє, що її вже нічого не врятує, якщо жінка дізнається, що її ледь не згвалтували в клубі під її управлінням.

— Назва клубу, в якому ви працюєте. 

— A..Starlight Haven (пер. Пристань зоряного світла)

Тиша затягнула нерви кожного в тонкі струни, очікуючи настання неминучого лиха, яке ось-ось настане.

— Starlight Haven? Це хіба не бар, в якому я бач...– вчасно закривши рота, Меган на декілька секунд задумалася, складаючи пазл воєдино. А коли пазл складений, можна і про неприємне подумати.

— Покажи мені свою руку, бігом! – Дівчина зі злим поглядом підійшла до чоловіка впритул та потягнула за руку, на якій, очікувано, було татуювання в виді рози вздовж зовнішньої частини долоні. 

— Це ти...це ти тоді був..Це все, чорт візьми, через тебе! – очі нажахано підняли на нього погляд, але не прочитавши емоції, вона відійшла на декілька метрів від них, спираючись на стінку, та машинально потягнула руку до голови, закриваючи долонями лице. Її дихання збилося через бурю емоцій, а стривожені брат та сестра навіть побоялися підійти до неї, адже провина, все ж, була їхня, та здається, прийшов час каяття.

— Якби тебе тоді не було...якби я тебе тоді не побачила...та якби не клята робота я б взагалі не пішла туди!

— Що? Чекай. Якби мене не було? Якби ти мене не бачила? Ти пішла танцювати зі всіма підряд, випиваючи все, що тобі вкладали в руки, якби мене не було, тебе б згвалтували! В сенсі я винен?

Піднявшись з місця, чоловік зі злим поглядом підійшов до дівчини, не розуміючи, чого його звинувачують, а коли Меган пробубніла щось собі під ніс, він ледь стримав себе, аби не забрати від лиця ті кляті руки та не дати їй ляпаса за таку безглуздість.

— Я пішла в той клятий клуб щоб напитися через тебе! Я пішла на танцпол бо побачила тебе з якоюсь проституткою! Я брала все підряд аби мої думки займало щось ще, окрім тебе! Я, чорт візьми, зловила панічку теж через тебе, а точніше, через іншого придурка, під назвою законний чоловік, від якого ти теж мене не захистив! – Меган перейшла на крик, намертво взявшись руками за його одяг, та поки чоловік зрозумів всю суть проблеми, Луна ледь не посивіла, маючи страх що зараз їх звідси виженуть або взагалі викличуть поліцію.