Розділ тринадцятий.

Два дня. З того самого вечора пройшло уже два дня. Два дня як я не з'являлася на роботі. Два дня як я не відповідала Елеонор та Роуз. Два дня, як в мене не проходить тривога. 

Сьогодні зранку мені написав Девіл, де повідомляв про час зустрічі, звідти вони і відправляться в Сіетл, на зустріч з потенційними авторами нових книг, а також з власниками інших видавництв, в яких було випущено багато книг, топ яких набрали саме «Хай буде ніч» та «Моя нічна примара» в жанрі триллер. 

Романтикою головна героїня не цікавиться, а ось досліджувати іноземні ринки вона досить любить, чим цікавляться читачі та яких авторів можна спробувати переманити на свою сторону. Або ж укласти договір з ще мало відомими авторами, які лише недавно ввійшли в бук-еру та ще не почали свою письменницьку кар'єру.

Та прямо зараз Меган стоїть біля вихідних дверей, за якими вже стоїть машина Девіла, та хай йому грець, я навіть тут відчуваю його дорогий аромат..

Відчинивши двері та пройшовши трохи подалі до парковки, вона помітила чорний Ferrari, який стояв ледь не самий найперший в ряду. Чоловік же був біля автомобіля, спершись рукою на капот, іншою ж закурюючи сигарету.

Твою ж! 

Меган швидко підбігла до нього, та, ще не зовсім розуміючи свої дії, відібрала в нього сигарету, кинувши на асфальт. Повернувшись до нього всім тілом, вона стала обшукувати кожен карман, та, знайшовши упаковку сигарет, кинула її до недавно розпочатої, розмазавши їх по землі ногою.

— Ненормальний!!! Тобі лікарі дали ясно зрозуміти, що тобі не мож...– Меган вся задихалася від незрозумілої злості, та, все ще будучи на емоціях, почала кричати на чоловіка, адже все ще добре пам'ятає випадок десятилітньої давності, коли він, вдихнувши запах тютюну, втратив свідомість, ледь не загинувши. 

Вона готова була вбити його власноруч за таку безглузду та безвідповідальну поведінку, але договорити їй просто не дали: чоловік нахилився до її лиця, та видихнув дим прямо в губи, раз і назавжди затикаючи їй рот.

— Найкращий варіант закрити рот людині, це використати інший рот.

— Що ти...

— Заспокійся, я вже давно вилікував непереносимість тютюну.

— Але лікар казав...

— Сідай, а то знову поцілую. – він відчинив передні двері автомобіля, рукою запрошуючи дівчину, а вона, все ще перебуваючи в легкому трансі, без супротиву спокійно сіла, намагаючись переварити щойно сказане. 

Девіл, зачинивши авто, взяв валізу, яку дівчина взяла з собою, та поклавши її в багажник, сів на своє місце.

Увімкнувши якусь легку пісню, він швидко завів автомобіль, виїжджаючи з двору, та лише Богу відомо, яким телепнем він вважав себе в цю секунду.

Вона ж справді могла врізати...

*****

Після чотирьох годин польоту всі кінцівки наче задубіли, очі сонно блукали по нічному місту, поки чоловік замовляв таксі. Вже була одинадцята година ночі, та їм двом хотілося відпочити. Після того як Девіл забрав Меган, вони поїхали в офіс, аби докінчити всю роботу, а після цього відразу відправилися в аеропорт, де ось-ось повинен бути їх рейс. 

Номер вже був знятий, тому, спокійно доїхавши на таксі, вони двоє почимчикували до готелю, втомлено прямуючи до реєстру. 

— Доброго дня, один номер на двох, все вірно? – жінка років сорока глянула на чоловіка, очікуючи відповідь, та отримавши коротку відповідь, почала щось записувати на ноутбуці.

— Девіл Андерсон та Меган Браун, 29 та 27 років... Боже, в такому віці вже потрібно сім'ю будувати, чого ви ще не одружені? – вона підняла на них погляд, оглядаючи їх з ніг до голови, та поки чоловік ніяк не міг перестати посміхатися, дівчина ледь стрималась аби не врізати йому. 

— Ми не..

— В мене таке ж саме запитання. Уявляєте, більше десяти років закохані один в одного, а ще не одружені...– він мило посміхнувся жінки, вдавано засумувавши, а Меган вже тихо розробляла план його вбивства, ввічливо посміхаючись жінці, яка аж засяяла.

— Ось ваші ключі. По всім запитанням звертайтеся до мене. І будь ласка, не залишайте використанні презервативи в спальні..

— Ми зрозуміли, дякую ! – Меган відібрала ключі у жінки, та потягнула Девіла за руку, стримуючи себе від здійснення гріха.

Зайшовши в номер, Девіл вже хотів було щось ляпнути, по типу «Ми будемо обережні в ліжку, правда?», але коли йому вліпили смачний ляпас, то це бажання відразу ж зникло, так само як і сотні інших підколів.

— Боляче, взагалі-то..– Він як у ні в чому не бувало посміхався, протираючи рукою щоку, та спостерігав за коханою, у якої з вух пар ішов..

— Спатимеш на дивані, придурок! – вона наступила йому на ногу, видавлюючи з нього тихий стон болі, а сама попрямувала в середину, оглядаючи кімнати.

— Ось будемо жити разом, тоді і будеш командувати! 

Це Меган вирішила проігнорувати, адже сон бере вверх, а просинатися їм потрібно буде у сьомій, що насправді не дуже радіє, адже зараз вже близько часа ночі.

Зайшовши в спальню та помітивши на горизонті тепле ліжко, вона повалилася на нього, вирішивши не переодягатися та спати так. Сон взяв своє досить швидко, ось тільки солодким його ніяк не назвеш..

Гроза не вщухала уже три дні. Люди по можливостях не виходили на вулицю, а дітлахи сиділи дома, оскільки був час осінніх канікул. Сирість та похмуре небо розповсюджувалося і на людей, через що Меган, йдучи після школи, була зовсім не в настрої. Одинадцятий клас, куча тестів та екзаменів, а саме головне – вступ. Є варіант іти в дванадцятий клас, але залишатися в школі дівчина вже не бачила сенсу, тому було вирішено іти після цього року. 

В сімнадцять років крім звичайного навчання, Меган займається позакласно, готується до вступу, а також вивчає іспанську мову, оскільки культура Іспанії надихала її ще з середньої школи. Поступати дівчина планувала на філолога, а пізніше працювати в якомусь видавництві, посвятивши всю себе літературі. 

Забути парасолю в таку погоду могла тільки вона, а більшість кав'ярень наразі зачинено, через що приходиться бігти додому, міцніше вкрившись чорною курткою, яка не особо і допомагала їй.