Розділ дев'ятий

Споглядаючи в одну точку, та прислухаючись то цокання годинника, можна втратити розуміння часу, поринувши з головою у свої думки. Де? Хто? Як? Але зараз ці запитання йдуть на задній план, а на їхню зміну приходить «Для чого?»

Меган дивиться то у вікно, де вже давно настала ніч, покрита мороком, то на товсту пачку грошей, яку вона перерахувала з десяток разів. 

П'ять тисяч доларів. Чудова сума, щоб нарешті спокійно видихнути та відпочити, гуляючи вуличками Чикаго. Але є одне але. Вона повинна звільнитися, та нарешті піти з життя Дева назавжди. А вона...цього не хоче. Як би вона не говорила іншим, себе обманути не можна. Вона все пам'ятає. Пам'ятає як зізналася йому у коханні знову, як вони цілувалися та як він фліртував у неї вдома. Їй цього бракувало всі ці роки. Вона потребує чоловічої уваги, його уваги.

Його очі...були злі. Так, це була злість, але на кого? На неї, яка так просто продалася? На рідну матір, яка весь час заважає йому, розмахуючи перед всіма грошима? Чи на себе, не взмозі повернути втрачене, захистивши її від таких людей? Це, напевне, одна з найскладніших загадок світу, адже відповіді на неї не знає навіть він. 

В його очах палала рішучість, та він наче ментально дав зрозуміти — ти нікуди не підеш. Але як? Вони ніяк не зв'язані, та вона вправі йти куди захоче, але цей вогник..Ні. Цей вогонь, пожежа, яка заполонила кожну клітину мозку, тільки більше дає засумніватися у власній правоті. Він розумний, хитрий, на його боці Кевін, який теж блистить знаннями, тому страх за програж підходить все ближче, уже нагло стукаючи у вікно її душі. А там відчинено, і він заходить. Повільно, тягуче лякаючи дівчину своєю невідомістю, закрадуючись у мозок, додаючи все більше не потрібних думок, які лише нагнітають, морально втомлюючи дівчину. 

Годинник вже давно перейшов за час ночі, а Меган, поринувши у свої думки, повністю засинає, навіть не помічаючи того, як хтось обережно несе її з дивану на ліжко, обіймає, та щось тихо нашіптує на вухо...

— Все жалієш про свої слова, крихітко? Чудово, для мене так навіть краще. Добраніч, мила.

* * *

— Тобто, ти зробив копію ключів, серйозно? Дев, тебе за таке і посадити можуть – Кевін розлючено дивився на хлопця, який спокійно пив каву, сівши за своє крісло, те і діло посміхаючись, роздумуючи про щось своє. Бурмотіння зі сторони брата було зрозумілим, адже це справді не зовсім нормально. Але згадуючи Меган, яка настільки занурилася в свої думки, що навіть не помітила лишнього в кімнаті, то будь які переживання ідуть на задній план. Власне, він і не планував вибиратися до її будинку без дозволу, адже зробив копію ключів лише на той випадок, якщо вона, знову напившись у барі, десь згубить їх, а йому знову прийдеться везти її додому. Цього разу він був просто настільки злий, що вирішив зайти до неї, перевірити, як вона, зовсім не очікуючи, що вона все ще не спатиме. Те, як вона тривожно, понуро, та з деяким розчаруванням дивилася на пачку грошей, лише придали впевненості, що вона досих пір щось відчуває до нього, та й ти з роботи не дуже й хоче. Але мама буде настояти на своєму, і коли вона дізнається, що дівчина все ще тут, не звільнилася, при цьому забравши гроші (він впевнений, що вона потім обов'язково поверне їх), то буде просто в люті, а тоді вже й погрози можуть піти. Це одна велика проблема, яку ліквідувати просто не дає совість. Вона маніпулює ним, якщо їй це буде потрібно, а йому навіть сказати «замовкни» бракує сил.

 Знайомтесь, чоловік – бізнесмен, 28 років. Має два бізнеси. Займався музикою до тринадцяти, різними бойовими мистецтвами до сімнадцяти, регулярно ходить в спортзал. І так, боїться сказати лишнє слово моїм матері. 

— Дев, ти збожеволів! Як ти можеш так спокійно себе вести? Ти буквально вліз в чужу квартиру без дозволу, це не нормально! 

— Заспокойся, це був перший та останній раз. Та і я побачив те, що мені було так необхідно. Вона не хоча йти з роботи, вона просто заплуталася в собі, о, і до речі, вона не хоче покидати мене знову. Яка іронія, правда? Скажеш мені, коли вона прийде, хай вона відразу йде до мене. 

Кевін дивився з прищуром та явною недовірою. Він не хоче залишати свою кохану одну, зовсім, але вона й сама прийде до нього. Це бісить, приводить в якийсь стан нерозуміння – що ж буде далі? Та деяка думка, яка не дає спокою останні дні...

— Він діє, в нього є бонуси в виді начальника та людини, яку вона все ще кохає. А я? Що я маю? Ми ж навіть і не спілкувалися нормально...

Спустившись на перший поверх, він помітив Меган, яка ходила зі сторони в сторону, не наважуючись зайти в ліфт, адже це — ворота в пекло, з якого виходу назад не буде.

Підійшовши до неї, хлопець зрозумів, що вона його не помітила через свій неспокій, тому легенько взяв її за локоть, потягнувши на себе, аби вона зупинилася. 

Не очікуючи такого, вона втрачає рівновагу й падає на нього, але через малу відстань просто опирається всім тілом на нього, поки її руку все так само тримають. 

Не знаю, хто це, але його тіло таке гаряче. Я навіть зараз відчуваю міцний прес...

Почувши смішок майже над вухом, в неї виникло відчуття дежавю, а також відійшов страх, що це може бути Девіл. 

Не він, ну і слава Богу.

Піднявшись на ноги, дівчина здивовано обернулася, не очікуючи побачити Кевіна, який прямо зараз їй мило посміхався. 

— Доброго ранку, леді Браун. Не хочете випити каву в моїй компанії, перш ніж піти до нього?

Від згадки головної мети на сьогодні, дівчина наче током пробило. Куточки губ трохи припіднялися в подобі посмішки, та вона кивнула, адже їй справді потрібно було б відволіктися. Випити каву, можливо, останній раз у видавництві, не така вже погана затія, все ж пропрацювала вона тут не мало. 

Тихо зайшовши в кабінет Кевіна, Меган почала повільно оглядувати кімнату, відразу ж здивувавшись, адже стиль що його кабінету, що кабінета Дева був дуже схожий, а наскільки відомо, особисті кабінети будуть за смаком їхніх власників. Отже, у хлопців схожі смаки. Воістину два брати..