Розділ восьмий

Двері ліфту повільно відчинилися, і дівчину зустріла звична тиша, яка давала можливість повністю зануритися в роботу. Швидко пройшовши до його кабінету, вона без жодного попередження вривається туди, відразу зупиняючись на вході. Три пари здивованих очей дивилися на дівчину, намагаючись прочитати її. Девіл – чого вона так дивно себе повела, його батьки – якого біса вона знову тут, біля їхнього улюбленого синочка. Що ж, якщо чоловік запросив її на обід з ненависними їй людьми, то нехай віддає належне.

— Милий! Я так спішила до тебе, що думала зійду з розуму від очікування. Все ж, як не як, річниця наших стосунків...– зробивши максимально дурний вигляд, дівчина підбігає до шокованого такою поведінкою чоловіка, та обхватує руками його шию, залишаючи поцілунок на щоці. Девіл, здається, забув як дихати.

Він стоїть стовпом, по трохи переварюючи її поведінку, а вона мило посміхається, та повертає свій не зацікавлений погляд на містера та місіс Андерсон, які на таку поведінку закотили очі.

— Годі, Меган, шоу закінчено. Не знаю й не бажаю знати, що ти тут робиш, але заспокойся та веди себе адекватно, ми надто добре тебе знаємо, аби повестися на таку безглузду поведінку. Та й Девіл всім своїм видом показує нерозуміння – Амалія показала на хлопця, який все ще відходив від такої різко зміненої поведінки, після чого оглянула дівчину  з ніг до голови, все ще не розуміючи причину її присутності.

— Деве, Джордже, ми запізнюємось в ресторан. Будь ласка, ви можете бути трохи швидше? Де там твій секретар з Кев...О, Кевін. Он де ти, любий, синку, я так зіскучила по тобі! 

Жінка вмить змінилася в лиці, помітивши Кевіна позаду Меган, а дівчина стала в ступор, намагаючись зрозуміти, чи їй не почулося. Те, що улюбленцям цієї жінки припала вся її любов — вона знала давно, а ось те, що Кевін – брат Дева, цього вона ніколи не знала. Як і впринципі про існування братів. 

— Ти...стоп! Зачекайте, будь ласка. Кевін — ваш син?! 

Меган оглянула всіх присутніх, які лише спокійно кивнули на її питання, а вона здивовано глянула спочатку на Дева, а потім на Кевіна, та більш впевнено заговорила до жінки.

— дорога Амаліє, я не знаю, чому дізнаюся про цього хлопця лише зараз, але можу вас щиро привітати – ви виростили чудових чоловіків! – від таких слів жінка трохи пом'якшилася, стримано посміхнувшись, а у хлопців в середині сердце забилося швидше, адже їхня кохана щойно похвалила їх.

— Ти не знала про це, люба, тому  що він був від мого першого шлюбу, та до вісімнадцяти років жив зі своїм батьком в Нью-Йорку. А оскільки він молодший за Девіла на чотири роки, то коли повернувся – ти вже була Бог зна де.

Останні слова вона їдко посміхнулася, нагадуючи, що вона ніхто, та переможно пішло до дверей, очікуючи чоловіків. 

— Так де ваша секретарка? Вона повинна була вже бути тут..– жінка оглянула присутніх, очікуючи на відповідь, а коли двоє братів глянули на дівчину, яка все ще стояла трохи далі від входу, то голосно зітхнула, прикривши свої очі рукою. 

— Та чого ти від нього ніяк не відстанеш...ти його секретарка?

Кивок.

— Ти звільнена.

Заперечливий кивок

— Я працюю не на вас, міс Андерсон, тому прошу мене вибачити, але мені прийдеться піти з вами. Нажаль, навіть через десять років у мене туго з грошима – вона сумно посміхнулася, вдаючи з себе нещасну, яка заробляє декілька копійок, та попрямувала на вихід, хватаючи за руку чоловіка, який мовчки спостерігав за їхньою вічною війною. Вони ніколи не припинять.

Жінки всю дорогу дивляться один на одного, як на найбільших ворогів планети, поки всі троє чоловіків мовчки спостерігають за ними, боячись лишній раз вдихнути, адже під гарячу руку ні однієї ні іншої не хотілося. Вони двоє були надто небезпечними в приливі злості. На парковці стояло дві машини поряд, очевидно, одна з них належала старшим, інша – Деву. Взявши під руку Меган, хлопець потягнув дівчину до своєї машини, говорячи Кевіну сідати до батьків, аби побути побільше наодинці з коханою, адже після її п'яного признання хлопець більше не збирається відмовлятися від неї. Як не як двадцять вісім років, потрібно ж і про сім'ю подумати. А крім Меган на роль дружини більше ніхто не приходить, хоча кандидаток на цю роль більше, ніж декілька сотень. І це тільки ті, які Амалія пропонувала йому всі ці роки, вдаючи що не помічає той смуток за дівчиною. 

Але на диво, Меган швидко виривається з пут чоловічих рук та біжить до Кева, щось шепотом говорячи, а коли хлопець легенько посміхнувся та кивнув їй, Девіл готовий поклястися, що помітив в очах обох якусь іскру. І його припущення підтвердилося, коли Кевін спокійно попрямував до нього, сідаючи в машину на місце дівчини, а та поспішила зайняти його місце в батьківському авто. Вони збожеволіли? Та машина ж вибухне, не витримуючи натиск жінок. Пустити їх в одну машину на одинці, те саме що пустити двох ворожих котів до однієї миски – вони повбивають один одного, а ті, хто попадуться їй під лапу, боляче відхватять. Жаль батька, гарний мужик був, нічого не скажеш.

— Ти? Якого біса ти тут, Мег? Ти машину часом не сплутала? – жінка сідала на своє місце, спокійно дивлячись в свій телефон, та коли вона захотіла звернутися до Кевіна, помітила на його місці лише нагло посміхаючу дівчину, яка весь цей час дивилася на неї, розслаблено сидівши на пасажирському місці. Чудово, краще не скажеш 

— Та ні, розумієте, у Кевіна робота тісно пов'язана з коханим, тому він попросив мене помінятися місцями, аби наодинці обговорити з ним деякі деталі...Ви ж не думали, що я сама до вас сяду з доброї волі, правда ж, місіс Сміт?

Від такого звернення жінка спохмурніла, не бажаючи згадувати свого колишнього чоловіка, а містер Джордж зменшився в декілька разів, виїжджаючи з парковки, надіючись залишитися непоміченим цими двома. Стільки років пройшло, а вони все ще воюють. 

— Не смій називати мене так, Меган, я вже давно не Сміт, і ти це знаєш, адже я розірвала цей шлюб ще коли Девілу було вісім, а Кевіну чотири.