Розділ сьомий

Вогонь і вода, світло й темрява — саме так можна описати їх. Девіл – вибуховий, нетерплячий, має важкий темперамент та дуже енергійний. Кевін його повна протилежність. Холоднокровний, спокійний, врівноважений, розсудливий та терплячий. Девід спочатку діє, а потім думає, Кевіну потрібно зважити всі за та проти, повністю проаналізувати всіх та все, перш ніж щось робити. Єдине, що їх поєднує — вони завжди йдуть до кінця. Завжди перемагають.

Здається, навіть друга світова не така страшна, як їхня майбутня боротьба. Двоє непереможних змагаються, а переможець лише один.

Кевін останній раз глянув на Девіла, у якого й без того чорні очі стали ще темнішими, а повітря навколо нього стало важким, кожен присутній відчув це, та повільно, невідривно дивлячись на чоловіка, поцілував Меган у лоб, після чого швидко пішов звідти, залишаючи шокованих всіх працівників, які мовчки спостерігали за ними, та злого до чортиків Девіла, який ледь стримує себе, аби не наздогнати його та не врізати йому по лиці. Адже він чіпав його людину, його дівчину. Його. 

Ранок зустрічає мене важким головним болем, від чого я декілька секунд навіть не здатна нормально думати. Перед очима пливе, голова зудить, а тілу холодно. Як не як взявши себе в руки та нарешті прийшовши в себе, я швидко накриваю себе покривалом, навіть не задумуючись про те, звідки я взагалі тут опинилася, та почала повільно шукати джерело холоду. Вікно було привіткрите, і звісно, був протяг, через що дівчина тремтіла, ще сильніше закутуючись в одіяло. Повільно діставши телефон з сумочки, яка спокійно стояла на тумбочці, я дивлюся на годинник: 06:32

Чудово, не поганий початок. Тепер потрібно якось встати з ліжка, привести себе до ладу та випити якусь таблетку, адже терпіти цей біль просто нестерпно. Скільки я випила? 

Прийнявши холодний душ та якось привівши до ладу свій зовнішній вигляд, я повільно пошкандиняла до кухні, де хтось дбайливо залишив таблетку з водою, та підняла записку, яка лежала під стаканом. Почерк був до болі знайомий, через що я напружилася всім тілом, уважно читаючи текст.

— В обід у мене важлива зустріч, і ти зобов'язана там бути, як в покарання за прогули. Не смій запізнюватися, щоб в офісі була в 13:00, і одягни якусь сукню, тільки нормальну, без ніяких вирізів!

Прочитавши текст ще декілька разів, вона повернулася до ванної, ще все ще лежав вчорашній одяг, та глянула на свій червоний топ з спідницею, який лежав у корзині для прання. Про момент, що вона проснулася не в них, а в своїй звичній піжамі дівчина чомусь згадала лише зараз, і швидко глянула в дзеркало, де на шиї виднілася червона, недавно створена мітка. Засос.

Була у Девіла така звичка, що коли дівчина напивалася до непритомності, він дбайливо забирав її додому, передягаючи у звичайний одяг, та в покарання залишав свою мітку, яка ще довго не сходила після таких випадків.

Отже, я напилася, він відвіз мене додому, передягнув...і залишив засос...

Меган покрилася рум'янцем, уявляючи картину, а коли спогади вчорашнього дня один за одним давали про себе знати, то вона взагалі впала на коліна, шоковано торкаючись пальцями своєї губи. Що вона натворила...

Господи...за що ти так зі мною!!!

І ось, я стою біля ліфту, який веде прямо в їхній особистий поверх, де знаходиться всього три кабінета. Начальника, його правої руки та особисто секретаря. Ліфту, який приведе мене прямо в центр пекла, де їй судилося горіти й мучитися в чорних пронизливих очах чоловіка, який вчора жадібно мучив її губи, які вона ж сама протягла до нього, а пізніше нагло роздягав її, залишаючи на шиї засос. На щастя, я дуже добре його знаю, щоб впевнено сказати, що далі він не заходив, а якщо і так, то вона про це ніколи не дізнається. Що ж, удачі мені.

Двері ліфту відчиняються, і Меган вже збирається заходити в нього, як до її плеча хтось легенько торкнувся, вочевидь заходячи з нею. Спочатку дівчина подумала про Дева, через що налякано повернулася, та варто їй було помітити Кевіна, як тривогу рукою зняло. Його очі заспокоюють. А посмішка додає сил.

— Давно не бачились, Леді Браун. В останні дні вас не було в офісі, я вже почав хвилюватися за вас. 

Брехня. Точніше, про те, що він хвилювався за неї, він казав правду, але він явно щось не договорював, на це у дівчини просто ідеальна інтуїція. А вона ніколи не помиляється.

— Що ж, останні дні я провела на одинці зі своїми думками. Скажімо так, на мене надто багато навалилося за цей короткий період часу..– Меган посміхнулася, опускаючи погляд в низ, та мовчки очікувала відповіді, не звертаючи увагу на руку, яка все ще була на плечі.

— Розумію. Думаю, ви швидко розберетеся з проблемами. Як там не було, бажаю вам терпіння й удачі. Все ж таки, не завжди людині припадає можливість зустрітися з батьками свого начальника..– він все так само посміхався, але відразу стурбовано глянув на неї, як тільки побачив шокований та дещо наляканий погляд навпроти.

— Та зустріч..з його батьками? – Меган повірити в це не могла. Вони завжди були проти неї, те і діло мішаючи їхнім стосункам ( що в них все ж вдалося), та нагло пропонуючи чоловіку кандидаток в дружини, коли та була поряд.

Він дає їй шанс помститися? Що ж...

Я свій шанс не прогавлю