Розділ шостий

Зрозумівши, що дівчина надто довго задивляється на губи чоловіка, вона швидко відводить погляд, ховаючи перекис і залишки вати назад в аптечку, яка все ще стояла на столі. Кладучи аптечку назад в шухляду, до неї нарешті доходить сенс сказаних слів, і здивовано повертає голову в бік чоловіка, який з посмішкою спостерігає за нею. Від такого погляду в низу живота розпливається приємне тепло, тому вона спішить піти в ванну, адже дуже скоро їм потрібно поїхати в офіс, аби забрати деякі документи, а після попрямувати на зустріч з одними впливовими людьми, які хочуть інвестувати в видавництво. 

Взявши перший попавший під руку одяг, а саме футболку та брюки, вона прямує до ванної, завбачливо попередивши про це Девіла. А в того очі від здивування збільшились в кілька разів, але чому саме вона так і не зрозуміла. Що ж, це не надовго. 

Увімкнувши гарячу воду, я неволі задумалася про своє життя. Здавалося, все налагодилося, але ось доля знову посилає в моє життя його, мого першого й останнього хлопця, який навіть через десять років залишився в моєму серці. Дивно, чи не так? Згадуючи наше минуле, нашу першу та останню зустріч, вони здаються однаковими. В перший день ми формально спілкувалися, намагаючись розігнати напругу між нами. Ми були незнайомцями, і в останній день, здається, все було так само. Тільки в перший день ми намагалися подружитися, а в останній і слова не сказали. Зараз, думаючи про це, неволі спадає думка, що ми могли б вирішити ту проблему. Якби не та сварка, якби не наші власні проблеми, через які ми зливали всю злість один на одного, все було б інакше. Адже ми справді кохали. Але зараз все інакше, він має своє життя, а я своє, він більше немає до мене почуттів, в той час як я все ще думаю про нього перед сном. Яка іронія, чи не так?

Через декілька хливин, повністю прийнявши всі процедури, я швидко одягнулася, висушуючи волосся. Через декілька хвилин нам потрібно було виходити, тому більше гаяти часу не можна. Швидко прямуючи в кімнату та беручи всі необхідні речі, я йду до Девіла, який з якоюсь дивною посмішкою спостерігає за мною.

— Щось не так? – його погляд пронизував кожну клітину тіла, а відчуття чогось не хорошого заповнило весь розум. Він посміхався, але не так як зазвичай, це була купа незрозумілих емоцій, які переплілися в один суцільний танець. Через це вона відчувала себе не в своїй тарілці, боячись почути щось не дуже радісне. Але замість цього чоловік повільно підійшов до неї, все так само посміхаючись, та підходячи до дівчини, яка стояла стовпом, взяв її за плечі, ведучи до спальні. Спочатку вона не розуміла, що він робить, тому просто йшла туди, куди він її веде, а пізніше, коли вони двоє зупинилося біля дзеркала на весь зріст, по тілу пройшовся табун мурашок. 

Він стояв позаду неї, впираючись тілом у її спину, та нахилився прямо біля вуха, щось прошепотівши їй своїм низьким голосом, все так само дивлячись в дзеркало. Меган зблідла. А вже через секунду вона залилася рум'янцем, та таким, що годі й думати.

— Поглянь на свій одяг, крихітко, і скажи, чия на тобі зараз футболка...

Біла оверсайз футболка, яка була на декілька розмірів більша, чудово збереглася, хоча пройшло вже десять років після того, як вона забрала її з чужого гардеробу.

Боже...Господи, допоможи. Я дура! Боже, яка я дура!

— Я..цей...я недавно її купила в м.магазині...– руки тремтіли, ноги стали ватними, а клубок став поперек горла, мішаючи нормально говорити. В голові туман, і лише одна єдина думка блимає червоним сяйвом в підсвідомості:

— Як ти могла одягнути його футболку при ньому? Та ти зійшла з глузду, жінко!

Вона тримала себе в руках, намагаючись приховати свій страх, та вже більш впевнено продовжила:

—Мій одяг як одяг, не бачу нічого дивного. А тепер, відійдіть на декілька кроків від мене, пане Девіле.

Вона стояла все так само, вже майже повністю заспокоївшись, але як тільки він почав говорити, її нервовий тік дійшов до свого піку.

— Ти знаєш, брехати не правильно, крихітко. Поглянь уважно на рукав, мила, там все ще залишилася ледь помітна пляма, яку ти ж сама і зробила, коли ця футболка була на мені. 

Від цього дівчина вже не приховувала свої емоції, але це ще були квіточки, адже в наступну секунду він наше перехватив собі весь кисень, який зараз конче їй необхідний.

Опустивши голову трохи в низ, він повільно, ледь відчутно цілує в шию, залишаючи доріжку поцілунків все нижче і нижче, доки не доходить до самої найчутливішої точки, де він вже більш впевненіше залишає ледь помітний засос.

А від цього жесту Меган наче током пробило, і вона хутко побігла на вихід, закриваючись у ванній, наче це її єдине спасіння від голодного звіра. Збудження покриває з головою, лице червоне як помідор, а ноги відмовляють рухатися, тому вона налякано спускається по дверях на підлогу, не чуючи нічого, крім власного пришвидшеного серцебиття. Знаходячись усе ще в його футболці, їй наче мариться запах його одеколону, тому вона швидко скидує її з себе, залишаючись в одному бюстгальтеру. Чорні пасма волосся спадали на очі, тому вона поспішила забрати його, як натикається поглядом на себе в дзеркалі. Думка про те, що вона справді може приваблювати його, її не покидає, і можливо, якби не їхнє минуле, зараз вона б зрадістю віддала себе почуттям, занурюючи в його обійми та отримуючи всю його ласку. 

Серце болить, не розуміючи, чого хоче. Хоче до нього, чи хоче від нього. З цим потрібно ще розібратися. А зараз їй варто втекти кудись, адже тепер дивитися в його сексуальні карі очі просто не можливо, тому що їй буде весь час згадуватися їхня перша ніч разом...

Боже, про що я думаю! Це божевілля! Я збожеволіла! – Меган глянула на себе в дзеркало та ще більше застонала від стресу, який хвилею накрив її з головою. Адже вона прямо зараз бачить свою реакцію, а вона в неї така красномовна, що хочеться видерти шкіру з лиця, аби цього не було помітно, а отже, і він її бачив. Бачив її бажання.