Розділ третій

Здавалося, моя душа назавжди покинула це тіло. Холодний погляд пронизував мене, наче сканував, читав як відкриту книгу. Я нажахано глянула на Елеонор, очікуючи хоча б якоїсь допомоги, але дівчина лише співчутливо глянула на неї, похлопала по плечу та вийшла в слід за іншими. 

Меган, Девіл та Кевін — чудова компанія, не находите? Адже колишні, які завершили свої відносини десять років тому, завжди бажать зустрітися як начальник і його слуга. Звісно, слуга — голосно сказано, але в таких ситуаціях нормальні думки, зазвичай, не приходять. Ні, це ж не трилер, де головна героїня під страхом смерті вміє думати. Це сама справжнісінька драма.

— Леді, будь ласка, присядьте навпроти містера Девіла – Кевін нарешті подав голос, який прийшовся для дівчини як холодний ковток води, але краще від цього не стало. Зовсім.

— Т..так, звісно – не зрозуміло від чого, від хвилювання чи від такого пронизливого погляду, але дівчина запнулася, намагаючись приховати тремтячі руки.

Меган сіла за стілець, як їй відразу подали документи. Прийшла надія, що це суто робоча розмова, і що минуле сюди ніяк не приплітуть, але коли на документі написані такі слова як «особистий секретар» та її ім'я – всі надії зникають.

— Перепрошую, ви...– Меган була збита з пантелику, хоча цього не повинно бути. Адже вона справді чудово підходила на таку роль. Можливо, якби на її місці була якась інша дівчина, вона без роздумів підписала би контракт, але іде мова про Меган, яка починає тремтіти при його присутності.

— Не хвилюйтеся, місіс Меган, ніяких корисливих мотивів, я не старий збоченець, домагатися не буду..– чоловік замовк, даючи зрозуміти, що це просто робоча зустріч, від чого дівчина трохи заспокоїлась, подумавши, що він міг справді забути її. 

— Якщо, звісно, ви самі не попросите. – А ні, все ж пам'ятає. В іншому випадку він би нізащо не сказав робітниці таке. А колись вони ж і справді спали разом...

Піднявши на нього стривожений погляд, дівчина помітила повністю серйозне лице, але, здається, вогники в його очах побачили всі присутні. Точніше, його права рука Кевін та його єдина дівчина (про що, звісно, Меган навіть не здогадується). Чудовий дует людей, які знають його як свої п'ять пальців. Принаймні, знали. 

— Так до чого це я веду. В тебе чудові дані, ти старанно та на відмінно виконуєш роботу, пунктуальна та завжди зібрана. Ти ідеальна кандидатура в мої секретарі. На твоє минуле місце я вже давно знайшов іншу людину, тому в тебе є два варіанти. Перший – звільнитися, не отримуючи зарплатні за останній місяць. Другий – стати моїм секретарем, отримувати чудову зарплату та гарні умови. До того ж, я часто відвідую інші міста та країни по роботі, і ти, як моя секретарка, будеш їхати весь час зі мною. За мої кошти, звісно. То ж....який ваш вибір, Меган Браун? 

Тиша. Така задушлива тиша, що хочеться просто провалитися крізь землю. Чоловіки дивляться на неї, очікують відповіді, а у дівчини варіантів немає, оскільки їй ось-ось платити місячну плату за квартиру, власник якої не терпить боргів. Вдих. Видих. Все нормально. Це просто робота, нічого особистого. 

І чого я настільки корисна? 

— Гхм-гхм, думаю, в мене немає вибору, мені все ж, треба на щось жити. 

Переможна посмішка. Як давно я її не бачила. Девіл виглядав так, наче щойно виграв вигідну угоду, хоча насправді просто причепив до себе свою колишню. 

— Чудово, місіс Браун, будь ласка, підпишіть ось тут. Я скину вам на електронну пошту всі необхідні данні. Прошу уважно розгледіти їх вдома. Завтра будьте о восьмій в кабінеті містера Девіла. – Кевін подав документи, які Меган не дуже охоче підписувала, та давав вказівки, вводячи дівчину в курс справи. 

Девіл за цим переможно спостерігав, спостерігаючи за такими красивими блакитними очима, наче самий океан приховується в них. Її смоляне волосся було зав'язане в не обережний хвіст, з якого випирали декілька локонів волосся, а червона помада просто чудово підкреслювала її красу. Та що там, навіть ледь помітне ластовиння та родимка під оком мали свій особливий шарм, хоча багато людей такі речі на собі ненавидять. Вона прекрасна. Вона моя. Він повторював це собі весь день, адже прекрасно знав, що виграє. Що поверне її, навіть під страхом власної смерті.

Вона переймалася, переживала, але зовсім не показувала це, вона чудовий актор. Але це не довготривале вміння, оскільки є певний ліміт на кожну ситуацію, і якщо він закінчується, її емоції повстають перед всіма присутніми. Прямо зараз вона обговорює деталі роботи з Кевом, намагаючись ігнорувати мій погляд, але зараз на її лиці видно легке переживання – вона на межі зриву.

— Дякую, тепер я..можу йти? – дівчина благально глянула на Кевіна, наче він вирішував це. Хлопець від такого виду трохи зніяковів, обережно перевівши погляд на Девіла. Той мовчки кивнув, даючи дозвіл, після чого хлопець спокійно провів її до виходу. Меган чкурнула на вихід, повністю забувши про свої чорні карблуки та не досить зручну в пересуванні спідницю, які їй заважали. В такі моменти вона стає сама не своя. 

Я побігла до виходу, ігноруючи здивованих колег, які кидали на мене косі погляди. Мені було не до цього. В мозок прийшло розуміння, що мій колишній буквально купив мене, адже якби не велика потреба в зарплатні, я б нізащо не погодилась на таку ризиковану авантюру. Уже сидівши за чашкою теплого чаю та шоколадним печивом, мій мозок почав активно переварювати всю ситуацію, розробляючи план спасіння своєї психіки. Через двадцять хвилин, зваживши всі за та проти, я вирішила, що все ж відпрацюю декілька тижнів. За цей час буду уникати будь-якої розмови на одинці та згадок про минуле, паралельно шукаючи нову роботу. Гроші справді необхідні, тому після отриманні зарплатні потрібно відразу ж знайти заміну. Минулу зарплатню я отримала десь два тижні тому, і відразу ж розклала все по своїм місцям. Заплатила податки, оплатила місячну плату за оренду квартири, продукти, побут, одяг та інші дрібниці. Грошей вистачало впритул, і зміна роботи явно не входила в плани. Краще відпрацювати два тижні, отримати зарплатню та відразу ж перейти на іншу роботу, відновивши свій графік.