Розділ перший

Кажуть, якщо людина послана самою долею, то ви обов'язково зустрінетесь ще раз. Я в це не вірю. Безглузді цитати, в яких немає й долі правди, оскільки саме в цьому житті нічого не робиться. Щоб завести нові знайомства, потрібно підійти й завести розмову, щоб знайти роботу, закінчити той чи інший навчальний заклад та скласти своє резюме, розсилаючи в різні компанії, та щоб банально поїсти, потрібно або замовити, або приготувати самому. Ніщо не робиться саме по собі. Саме так я вважала й вважаю по сей день.

Сонце тільки прокидалося, пускаючи свої перші промені на Чикаґо, яке мирно спало разом з його жителями. Влаштувавшись три роки тому в одному відомому видавництві редактором, дівчина потерпіла приємні зміни. Спочатку їй було складно після переїзду, оскільки ця місцевість була їй зовсім не відома, в колективі було складно поладнати з людьми, а зарплата була досить мала. Але пізніше дівчина ввійшла в смак, зараз отримує досить велику плату за свою роботу, добре поладнала з колегами, дозволила зняти собі квартиру майже в центрі міста, та головне – дозволити собі той бажаний відпочинок в її задоволення. Походи в спорт зал, ресторани, кінотеатри та різні розважальні центри, де дівчина могла спокійно відпочити після складного дня, не думаючи ні про що.

Десь всередині себе минуле неприємно давало про себе знати, що було не дуже весело, оскільки такого вона не відчувала давно, але Меган вирішила вперто ігнорувати це, хоча її шосте відчуття ніколи не помилялося, пускаючи легкі мурашки по тілу. Вже пройшло десять років, але дівчина все ще згадує минуле, яке неприємним осадом глибоко та міцно засіло в середині підсвідомості, думається, ніколи не залишивши її в спокої.

Графік роботи був гнучким, оскільки головне було виконувати вчасно всі завдання до того чи іншого терміну, тому працівники могли приходити в офіс як і в час дня, так і в п'ятій ранку. Меган відносилася до другої групи, оскільки бажала по скоріше виконати всю роботу до обіду, та з чистою душею відправитися додому по своїм справам.

Прямо зараз було близько шостої ранку, тому дівчина вирішила зайти в кафе та купити каву, оскільки недавно в її видавництві відбулися зміни, і невідомо, чи зможе дівчина взагалі дійти сьогодні до дома раніше п'ятої вечора. Минулий власник компанії, Річард Сміт, недавно пішов з компанії, продавши її іншій людині, і сьогодні на них чекає знайомство з новим начальником компанії, який по бажанню може взагалі звільнити весь їх відділ. Така собі перспектива, тому сьогодні Меган прийдеться по потіти, аби утриматися на роботі, показавши себе лише з кращої сторони. 

Зайшовши в кафе, дівчина швидко оглянула приміщення, в якому від сили було шість чоловік, кожен з яких сидів по одному, роблячи щось в телефонах або ноутбуках. Підійшовши до баристи, дівчина замовила собі латте з льодом, аби скинути з себе всю сонливість, якої взагалі не повинно бути. 

Оплативши замовлення, дівчина ліниво повернулася в праву сторону, бажаючи сісти за один зі столиків, як ненароком потрапляє поглядом по чоловіку, який щось зосереджено друкував в своєму ноутбуці. На ньому був строгий синій костюм, який міцно облягав його широкі масивні плечі, а сорочка, розстібнута на два верхніх гудзики, ледь прикривала його накачене тіло, та татуювання на грудях. Зачіска була в стилі Канадка, що лише додавала йому тої мужності та серйозності. Чорні, наче сама пітьма очі, змушували людей покриваватися мурашками та налякано опускати голови, не витримуючи на собі його погляд, повний холоду та небезпеки. Наразі вони спокійно вдивлялися в ноутбук, даючи всім зрозуміти, що турбувати його не варто, але навіть при повній байдужості до навколишнього середовища, дівчина налякано відійшла на декілька кроків назад, шоковано розглядаючи винуватця її раптової тривоги, який навіть не здогадувався про її присутність. 

Серце божевільно стукотіло в легенях, намагаючись вирватись на волю, подалі втікаючи від нього, а думки повністю сплуталися, не дозволяючи дівчині тверезо оцінити ситуацію. Минулі спогади, які вона останні роки намагалася забути, знову дають про себе знати, те і діло спливаючи в її підсвідомості, від чого дівчині хочеться самій вирвати серце з коренем, аби не відчувати всю ту біль, яка нахлинула на її голову. 

Взяти себе в руки дівчина змогла лише тоді, коли на її телефон прийшло якесь повідомлення, і дівчина очманіло глянула на чоловіка ще раз, після чого нарешті дістала телефон, відкриваючи чат з її найкращою подругою та колегою по роботі. 

— Мег, ти не повіриш! Я знайшла фото нашого нового боса, він просто прекрасний! Ось, дивися.

Скинула фото**

— Та такого бути не може...– Меган оглянула фото, після чого швидко сфотографувала чоловіка за столом, скидуючи Елеонор фото, після чого знову глянула на хлопця, який намагався максимально не звертати уваги на погляд дівчини, яка своєю поведінкою ледь не робить в ньому дірку, після чого знову піднімає погляд на екран телефону, де її подруга наполегливо скидує їй повідомлення, закидаючи її тисячами запитань.

— Очманіти можна, та ти в нас везунчик! Зустріти нашого нового боса першої за всіх, ще й в такому місці, це ж таке везіння!

— Меган, ти як? Непевне вже потекла від щастя, так?

— Мег, ти чого мовчиш? Все ок? 

— Я до кого звертаюся? Агов, подруго, ти мене лякаєш! 

А Меган вже не дивиться на екран телефону, налякано переварюючи щойно сказане Елеонор. 

Та не може мені настільки не везти! Це ж божевілля!