2.1.
Сморід в хаті стояв страшенний. Змішаний сморід прокислої їжі, людських випорожнень, сирої землі і трупних випаровувань.
Гнат сидів за столом. Тіла Власти і Ясни по боках, як при життю. Навалилися грудьми на стіл, з похилених голів на стільницю брудними пасмами звисало волосся.
Коли побратими зайшли до хати, Гнат підняв голову і подивився в їх бік. Очі його закотилися, зіниць не було видно, тільки посічені розгалуженою сіткою кров’яних судин білки.
Ніяк не відреагувавши на прийдешніх, Гнат знову опустив пустий погляд до тіла доньки і щось незв’язно замугикав. По підборіддю потекла слина.
Їжа, яка стояла перед ним, вкрилася чорно-зеленною цвіллю і сплуталася тоненькими ниточками білісого грибка.
Гнат зачерпнув борщу і поніс до рота. В ложку потрапив острівець цвілі.
Біломир ступив до нього і вибив ложку з рук.
Той невдоволено заскреготів і потягнувся до пирога.
Біломир одним рухом згріб все, що стояло на столі додолу.
При цьому зачепив руку тіла Власти. Те почало завалюватись в бік Гната. Він перехопив його, притулив до себе і почав гладити брудні пасма та поцілував в чорного від землі лоба.
Остап вискочив з хати.
Він багато чого бачив, але такого…Та ще й з Гнатом, найближчим побратимом.
Біломир уважно обдивився хату і вийшов за ним.
Блідий Остап сперся об стіну.
– Навіщо він це зробив, Біломире? Навіщо він їх відкопав?
– Це не він…– Біломир обдивлявся двір і навколо нього. В нього завжди був такий погляд, наче дивиться на щось певне, але й на все навкруги одночасно. – Заложні мерці. Вони примусили його це зробити… Але вони не мали прийти так рано…– погляд зупинився на Остапові. – Я очікував, що вони прийдуть на сьомий день, тому й поїхав собі по справах…Чому так рано?
Остап не розумів про що він.
– Ясна не має хрещеного імені, – пояснив Біломир. – Тому її поховали поза кладовищем. Власта – самогубця. Вони стали заложними мерцями. В тому немає їхньої вини, але ті, – він вказав в бік хати, –вже не Власта і Ясна. Ясна стала потерчам, це зрозуміло. Власта?.. скоріше за все мавкою. На кладовищах душі померлих на сьомий день знаходять спокій. Душі заложних мерців стають «нечистими» . Їх можливо упокоїти, але… – він наморщив лоба, погляд поплив навкруги. – Я не розумію, чому так рано?
– А Гнат? – запитав товариш. – Що з Гнатом? Він же живий?
–Живий та не зовсім. Вони забрали його душу. Живий мрець. Схоже, прийшли до нього вночі і змусили викопати тіла. Сьогодні вночі вони повернуться, тільки вже не безтілесними…
– Так що з Гнатом? – знову запитав Остап. – Його можна повернути?
– Не знаю. Можливо…Я не розумію чому так рано? – Біломир зі злістю вдарив кулаком однієї руки в долоню іншої.
Остапу здалося, що навколо колихнулося повітря. Кінь Біломира схрипнув і перелякано повів оком.
Біломир став серед двору, витягнув руки в боки долонями вверх, схилив голову і втупив погляд в землю.
Остап завмер. Бачив вже Біломира таким, краще йому не заважати. Його погляд і думки зараз десь там, куди не слід лізти простому смертному.
Біломир стояв непорушно.
Згодом повільно опустив руки, поглянув на Остапа.
– Ми зможемо повернути Гната… – мовив він.
– Як? – зрадів Остап. – Що робити?
Біломир довго дивився на побратима, приймав якесь важливе рішення.
– Для того щоб повернути його, – врешті мовив він, – потрібно ступити по той бік світу живих. В потайсвіт. Ти готовий до цього?...
У Остапа, дужого й сміливого Остапа, шкірою пройшовся морозець.
– Якщо ти відмовишся, – повів далі Біломир, – я зрозумію. В цьому нема боягузтва. Кому, як не мені знати, що ти найхоробріший з воїнів. Але, якщо ти погодишся… Після цього ти вже не будеш таким, як зараз. Ніколи.
Остап проковтнув гіркий клубок, що став в горлянці.
– А він? – спитав про Гната.
– Він також.
Остап підійшов до товариша і заглянув у чорні очі. Очі, які вже давно бачили не тільки цей світ.
– Ми стільки разів ризикували один заради одного життям, навіщо ти намагаєшся мене налякати? Заради Гната я готовий на все.
Біломир похитав головою.
– Остапе, ти не розумієш… – помовчав. – Це не так, як вступити в бій. Заглянувши в потайсвіт, ти будеш нести наслідки все життя. В тебе, наприклад, навряд чи вже коли будуть діти, бо той, хто зазирнув у світ мертвих, не може призводити живе…
– Кепські справи, – гірко мовив Остап. – Це тому в тебе немає ні сім’ї, ні коханої?
– І тому також, – ухилився від прямої відповіді Біломир.