Глава IX

Василіск вийшов з-за скал і взяв записку, залишену на дереві Рівом. Спочатку, коли побачив Ріва, подумав що це пастка, однак його дуже здивували його дії. "Такий метод виклику був відомий тілки демону. Ембер." - одразу помислив фейрі. В записці містилися всі дані про те, як знайти Ембер. Очевидно, що дівчині вдалося врятуватися. Але треба було її рятувати, інакше все закінчиться дуже погано. Василіск ще раз обдумав план дій. і зник у темряві. З'явився біля чорного ходу,як і описав рів. Він відчинив завісу, і ввійшов всередину чорного тунелю. Голі похмурі дерева і чорне небо сильно нагнітали атмосферу. Василіск взяв факел і пройшов тунелем. Попреду знову постали двері. які фейрі швидко відімкнув. За дверима були двері, замкнені на величезний замок, а біля них стояв Рів. 

- Бери ключ, відмикай двері і ідіть звідси. Через 10 хвилин я буду вимушений повідомити варту, не пізніше. - сухим тоном мовив Рів.

- Добре. 

Василіск взяв ключ, швидко відімкнув двері і обняв Ембер. Дівчина ще раз обняла Ріва на прощання і вони з Василіском поспішили покинути страшні підземелля.

Та не так тому бути.

Дафна весь час стежила за подіями в Нефриті за допомогою магічної сфери і щоразу споглядаючи новий епізод. Юній королеві ставало щоразу смішніше. Дафна посіла престол у 16-річному віці. Ось уже їй 19, але, незважаючи на такий юний вік, влади у своїх руках вона зосередила більше, а ніж будь-хто із інших правителів. Дафна зуміла за три роки захистити своє королівство від загарбників. Вона не пропустила через кордон жодного завойовника. Потім вона зосередила свою мету на Нефриті. Дівчина зрозуміла войовничу політику Домініка стосовно інших правителів. Вона підтримувала ідеї, адже і на дух не переносила цих слабаків. У неї був план, як змусити їх підкоритися, однак для цього їй були потрібні знання. Та не просто знання. Дафні потрібно було дізнатися страшні таємниці кожного із правителів. Це міг зробити тільки Домінік. Та справа була не тільки в політиці. Колись давно, ще до коронації Дафни і повстання Домініка, юні люди зустрілися на плоскогір'ї Нефриту. Вони визначили сильні амбіції одне у одного. Потім, після перевороту Домінік не нападав на Смарагд жодного разу, а Дафна, отримавши корону, старалася допомагати юнаку в особливо складних ситуаціях. Вони відтоді допомагали одне одному, навіть не здогадуючись про це.  

- Ну ні, вони просто ідіоти, якщо думають що зможуть втекти! Едемо! 

Почувши голос дівчини, сова влетіла  в тронну залу.

- Едемо! Тримай цей лист і достав Домініку якнайскоріше!

Едема взяла його в лапи і вилетіла через вікно. За декілька хвилин вона влетіла в тронну залу, кинула лист Домініку на коліна, і зникла так швидко, які з'явилася. Ошелешений хлопець подивився їй услід, а тоді взяв листа до рук. Розгорнувши його, він прочитав: "Твій найближчий друг зраджує тебе. Він допомогає полоненій що спалила казарми втекти, зараз вони ось-ось вийдуть за замку іншим виходом. Поспіши!"  Це вже було не перше таємниче послання. Щоразу коли вони надходили, юному князю вдавалося уникнути катострофи. Домінік миттєво перемістився в місце, вказане в листі. 

- Овва. - тільки й вимовив він.

- Геть з дороги, інакше пошкодуєш про це! - скипіла Ембер. 

- Ми ще побачимо, хто пошкодує. - тільки й вимовив він і почав формувати сферу. Магія долетіла до Ембер, але дівчина швиденько і легенько зупинила і знищила її.

Такого повороту Домінік не чекав. Він використав магію, і знову безуспішно. Тепер настала черга Ембер. Вона створила ясне півколо і направила його на Домініка. Той відлетів на декілька метрів і ледве дихав. 

- Ну.... радій.... перемозі...... чого,.... чекаєш, вбий мене..... - хрипло мовив він. Із грудей текла кров. 

- З радістю! - відрізала емаджея і почала формувати ще одне півколо, в семеро потужніше за попереднє. Та враз вона побачила силует, прямо біля неї. Ні, не силует. Дівчину. У неї було довге, злегка хвилясте вогненно-риже волосся, очі кольору бірюзи, дуже світла шкіра і бездогання струнка фігура. Дівчина була надзвичайно привабливою. Вона побачила блідого юнака з темно-чорним волоссям, струнким тілом і такими ж темно-чорними очима що лежав на землі у крові а тоді Ембер, що стояла збоку і пильно оглядала її. 

Нарешті Ембер спам'яталася і випустила півкулю в Домініка. Незнайома дівчина простягла руку - і сфера зникла. Настала черга Ембер дивуватися. Вона випустила ще одне магічне заклинання, але Дафна відбила його так само легко, як і перше. Потім вона зосередившись прошепотіла якийсь текст і на руці Ембер з'явився браслет із вогню, і вона втратила свідомість. Дівчина підбігла до Домініка, торкнулася грудей і знову щось прошепотіла - рана миттєво затяглася, наче її й не було. Крізь втому, юнак побачив бліде обличчя незнайомки і тихо прошепотів:

- Хто..... ти ?

- Тихо, не розмовляй поки я не завершила заклинання. - мовила юна рятівниця і продовжила щось шепотіти. З її рук злітали іскри вогню. Коли вона завершила, Домінік вже почувався, як і раніше. Від нещадовньої рани не залишилося й найменшого натяку. 

- Щиро дякую за порятунок. - Домінік  вклонився дівчині на знак поваги. - Але хто ти?

- Мене звати Дафна. Я королева Смарагду. 

- Смарагд... Я знаю тебе!  - щиро вигукнув Домінік. - Я радий тебе бачити. Все гадав відтоді, чи зустрінемося ми колись? 

- Знаю. Я також про це думала. Та зараз в тебе є важливіші проблеми. 

- Дафно, прошу, відклади проблеми і давай поговоримо! Я не бачив тебе три роки! 

- Я знала що не варто тобі показуватися. - засміялася чужоземка. - Та твоє поранення примусило втрутитися. 

- Тобто? Це ти адресувала мені всі ті загадкові листи поштою говорячої сови? 

- Так, Едема за моїм наказом приносила тобі їх. 

- Я радий що мене поранили. якби не це, я б досі не знав своєї таємничої спасительки. Та й ми б не зустрілися.

- Так, може це й на краще. Дивись. Та дівчина, що на тебе напала - вартова Емаджії з Модору. Зараз на ній браслет який блокує магію. Та я впевнена що рано чи пізно вона його зніме, тому треба діяти. Вона тут щоб змінити владу. Твоя давно загублена сестра. Вона намагатиметься її знайти.