Глава VI

"Ембер, придумай що-небудь, поки тебе не схопили!" - у Ембер закипало в голові, однак нічого путнього не приходило, а вояки все приближалися.

- Награлася ти у супергероїню, а тепер тебе повісять або голову відрубають - простогнала та. 

-Тримайся! - звідкись пролунав юнацький голос. Вниз злетіла ліана і чиясь рука вхопила Ембер і підняла вверх. Миттєво таємнича фігура в плащі і Ембер піднялися на височезне дерево, де війська Домініка їх нізащо не побачать.

- Перечекаємо тут, вояки підуть і тоді спустимося. А зараз сиди тихо і ні звуку, якщо ми хочемо зберегти голови на місці! - знову мовив загадковий юнацький голос.

- Ти хто? - тихо спитала Ембер.

- Чшш, все пізніше, а зараз тихіше, он війська наближаються!

Воїни підійшли і зупинилися, немов вкопані. Здалека вони бачили темний силует, однак на місці нікого не було. Ошелешено роззираючись довкола і марно намагаючись когось знайти, - однак було тільки згарище, і ні одної живої особи. Таємничий юнак тихо сміявся, стежачи за їхніми виразами обличчя.

- Шукайти сліди магії, можливо якісь речі що належали тій особі що підпалювала! Шукайте і не повертайтеся поки не знайдете щось путнього! - наказав Домінік.

- Домінік, можливо я якось зможу допомогти? Можливо моя нова магія зможе щось виявити? - поспіхом спитала Юка.

- Можливо... Знаєш, можеш дещо спробувати. - блідолиций юнак замислився і продовжив знову - є одне заклинання, яке відкриє нам слід прямо на підпалювача, і схоже що твоїй магії воно підвладне. 

Таємничий незнайомець, схоже, починав переживати і активно потирав руки. Ембер це помітила. 

- Може ... - але той не дав договрити.

- Вшиваймося звідси поки нас не спіймали! - юнак роздивився місцевість, однак вона не говорила про щось хороше. Дерево, на якому сиділи юнак з Ембер було в центрі військ. Куди б вони не спустилися, вояки зла їх одразу б помітили. Незнайомець хижо посміхнувся, взяв свою нову знайому за руку, а іншою схопив ліану і полетів у північному напрямку, над головами здивованих воїнів. 

- Схопити їх і привести до мене! - наказав Домінік, однак коли він начаклував темнукулю магічної енергії, дві постаті вже зникли у темряві. - Обшукати короліство! Обдивіться кожен кут, однак знайдіть їх, живими чи мертвими! З під землі дістаньте, але знайдіть і приведіть!  

- Домінік, це не люди з Ніарду, чи з Асинь, чи з іншого народу. Ніхто з них не вміє таке витворяти і зникати з поля зору за секунду! - вигукнула захоплена Юка. 

- Очевидно, ти права. Це не один із бунтівників. Треба якнайшвидше дізнатися хто це такі і вбити, перш ніж вони почнуть діяти з народом. Вони можуть стати великою загрозою, якої треба позбавлятися на початкових етапах. 

Юка мовчки погодилася з другом, хоч як би вона не бажала смерті цих двох молодих незнайомих осіб, вона також розуміла, що якщо залижити їх живими, то добром це не закінчиться для неї і Домініка.

А тим часом Ембер з незнайомцем приземлилися на землю, і запаливши факел, дівчина нарешті змогла розгледіти обличчя таємничого юнака. Це був хлопець з мертвотно-блідою шкірою, скуйовдженим чорним як ніч волоссям та холодними сапфіровими очима. Ембер на мить завмерла а тоді мовила:

- Хто ти? - Ембер надіялася що одне питання покриє собою усі інші, однак вона помилялася.

- Мене звати Василіск, я фейрі, а ти остання вартова Емаджії.

- Хто хто я? - у Ембер наростало все більше запитань. - Бабуся казала що я демониця... Я нічого не розумію...

- Так, твій рід це виключно демони, однак, були і такі випадки, коли до демонської сили додавалася магія для захисту Нефриту. Таких осіб називали вартовими Емаджії, або емаджеями. Остання емаджея була вбита багато років назад, коли вони рятували Нефрит від війни з іншими королівствами, що сталася 90 років тому назад. 

- Ти звідки знаєш? Чому я повинна тобі вірити? - недовірливо запитала Ембер.

- Тому що в тебе немає іншого вибору, окрім як довіритися мені. Без моєї допомоги довго ти тут не протримаєшся, тебе схоплять воїни Домініка і одразу вб'ють.

- З чого ти це взяв? Зауваж, я спалила казарми! - запротестувала Ембер.

- Ти спалила, не відпираюся, однак якщо я б не надійшов то кінець би тобі настав. Домінік особисто стратив би тебе. 

Ембер мовчала. 

- Ходімо в безпечне місце, а там поговоримо. - мовив Василіск, а Ембер мовчки погодилася.

А тим часом Домінік і Юка повернулися в замок. Обоє були занепокоєні двома незнайомцями. Юка думала, хто вони такі і як залагодити цю ситуацію до нових оборотів, а Доміік непокоївся що ці незнайомці якось пов'язані з його давно зниклою сестрою. Враз Юці сяйнула думка і вона вигукнула:

- Я знаю як ми можемо їх знайти! 

Домінік здригнувся і зацікавлено мовив:

- Як? 

- Якщо вони не місцеві, то можна використати заклинання, яке швидко їх віднайде! Я бачила таке в одній давній книзі! 

- Чудово! Давай-но спробуємо.

Домінік пояснив Юці що потрібно робити, і та приступила. Закривши очі і зосередившись на бажанні, вона промовила заклинання, і в повітрі появилася картинка, на ній були зображені Ембер і Василіск в темному лісі. 

- Рів! Бери воїнів і відправляємося в темний ліс! Потрібно схопити цих двох негайно! 

Рів кивнув і за декілька хвилин військо Домініка готове було вирушати.