Глава III

Пів години пройшло - і ось сторожа ввела ще намагаючого звільнитися Фарида. По його очах можна було прочитати що він не скориться ні за що. 

- Ти значить і є Фарид. Я хочу знати імена всіх бунтівників! 

- Я нічого тобі не скажу!!!

- Не скажеш? - пролунав з темряви дівчачий голос. 

Фарид пильно став вдивлятися туди, звідки лунав голос. Ось він побачив дівчачі обриси. 

- Не напружуйся, я вийду на світло. Знаєш, ховатися повсякчас в темряви так набридає. - з тими словами з темряви вийшла Юка і поставила руку на плече Домініка.  

- Юко... Я не здивований... Ти все таки перейшла на сторону зла... Ти відповіш за свою зраду! Ви обоє відповісте! - Фарид знову спробував вирватися, однак нічого не вийшло. 

- Досить! В темницю його! В найтемнішу темницю, яка є в цьому замку! Негайно!

Сторожа взяла хлопця попід руки і вивела з залу.

А тим часом у північного сусіда Нефриту - царстві Модорі було неспокійно. Всі давно чули про воєнні досягнення Нефриту, і влада почала переживати, що мішенню може стати Модор. Для цього придворні маги окутали країну магічним щитом, який би захищав їх від ворогів Однак він не міг триматися вічно, а тому треба було щось придумати. 

Позаду дому, у якому жив генерал царських військ, було чути дзвін мечів. 

- Ну от, здавайся, я знову тебе перемогла! - усміхнулася дівчина з чорнявим волоссям і блакитними очима. 

- Ай-яй,ти стала вправніша ніж я. Скоро я піду на відпочинок, а ти займеш мою посаду. 

- Та що ти кажеш, який ти старий? Тобі ще воювати і воювати! Впевнена, твій меч знищить не одного ворога. Ти відволікся на шурхіт мами і бабусі з кухні, а я скористалася моментом.

- Скористатися моментом, Ембер, теж треба уміти. Я впевнений, ти станеш чудовим генералом.

Із дому долинув звук. "Вільям! Ембер! Ходіть швидше, бо обід охолоне!" Ембер засміялася і ввійшла всередину. 

Після обіду дівчина пішла в бібліотеку, що знаходилася таки в їхньому домі. Взявши якусь книжку про магію, не зчулася, як заснула. Аж раптом дівчина прокинулася від чийогось шепоту. "Хто тут!?" - однак відповіді не було. Замість відповіді знову почувся шелест. На цей раз виразніший. Здавалося що він хоче повідомити Ембер щось надзвичайно важливе. Шепіт стихнув, і знову появився, але на цей раз вже дальше, в глибині бібліотеки.  "Потрібно іти на звук, тільки так я дізнаюся хто ж це мене кличе і з якою метою." - так задумала дівчина. Це була та частина приміщення, куди Ембер ніколи не заходила. Шепіт долинаав з-під книг. Піднявши їх, дівчина побачила невеличкий круг. Шепіт ддолинав з цього предмета. Юна донька генерала взяла круг у руки, і її засліпило темне сяйво, враз воно стало входити в голову дівчини. Повністю вселившись, шепіт припинився, і круг зник. Налякана не на жарт Ембер побігла до виходу, а ж раптом...

- Ембер, доню, що сталося, куди ти так біжиш? -запитала стурбовано бабуся. 

- Я, я, це щойно, магія, ... Що діялося? 

- Спокійно, розповіси мені усе. - Бабуся всміхнулася. Схоже, вона вже знала, що діялося із її внучкою.

Місіс Аннет завела внучку назад в бібліотеку і посадовила на крісло. Далі сама вмостилася навпроти, і стала слухати розповідь. 

- Я знала, що рано чи пізно прийдеться тобі розповісти. Однак я не очікувала, що все станеться так неочікувано. Древня магія вселилася в тебе. Відтепер ти володарка цих сил. Ти демониця, деякі жінки нашого роду ними ставали. Це від давніх часів так передається ця магія, через одне покоління. Користуйся нею во благо народу і во добре ім'я нашого роду! 

Нефрит. Домінік скликав раду і оголосив усім що відтепер Юка відтепер його севемар - радник і помічник в усіх справах. Дехто сххвалив таке рішення, адже Юка довгенько допомагала їм у викритті бунтівників, а дехто не схвалив, однак Домініку було байдуже на їхні думки, він був зайнятий іншим. Магія Юки... Це те, що хвилювало юнака найбільше. Таких випадків давно не траплялося. З одного боку, це дуже загадково, а з іншого - чудовий шанс знайти сестру. "Якщо правильно розвити цю її силу, я зможу знайти свою давно загублену сестру і таким чином стати єдиним правителем Нефриту. У народу не буде вибору, адже більше спадкоємців не залишиться. Однак спершу потрібно допомогти Юці досягнути потрібного рівня. А доти чекатиму. Сестричко, де б ти зараз не знаходилася, якщо ти жива, радій, поки можеш, бо не довго тобі залишилося!"