Розділ 13. «Fac fideli sis fidelis»

Настя лежала на спині та дивилась у стелю, коли я увійшла у кімнату.

- З тобою все гаразд? – запитала я і підійшла ближче.

- Краще не запитуй… Це єдина поза, в якій я можу лежати… Принаймні світ не крутиться…

- Візьми поїж, - запропонувала я і побачила гримасу відрази на обличчі. – Організму потрібні вітаміни та енергія, якщо не будеш їсти – краще тобі не стане.

- Добре, давай спробую, - годилась вона. – Та якщо повернеться, начувайся!

- Не буде, - усміхнувшись відповіла я і подала тацю.

За пів години Настя сиділа навпроти мене задоволена та майже щаслива. На щоках знову замайорів рум’янець, а очі повернули природний блиск.

- Тепер як? – запитала я.

- Вже набагато краще, дякую! – голос її також повеселішав та став бадьорішим. – Чого ж мені так стало погано? Я ж наче багато не пила…

- Коньяк, яким пригощав Артем Федорович був доволі міцний та із довгою витримкою у льосі. Цей напій взагалі один із найпідступніший для дівчини. Міцність така ж як у горілки, але смак приємніший, ніж у вина. В деякі моменти здається, що його можна випити доволі багато, а потім не відчуваєш грані. Похмілля від нього ж найважче, якщо перебрати. Дивлячись на те, що майже не вживаєш спиртних напоїв, тобі і п’ятдесят грам вистачило до повної кондиції…

- Це точно… - сумно сказала вона у відповідь та усміхнулась. – Я сильно побила Федора Олександровича?

- Та не дуже… Правда, як на мене, він не все пам’ятає…

- Я ж натомість усе… Шкода, що не вдалось забутись, хоча б так встидно не було б… - по цих словах її обличчя повністю залилось краскою.

- Та годі тобі, - заспокоюючи її, сказала я. – Це не найстрашніше, що могло трапитись. Добре, що я була поруч і вчасно розвела Вас по кутах, а то б зуби рахували зранку…

- Встидно ж як…

-  До речі, все що було тобою заплановане на сьогодні, я зробила. Відповідні замітки внесла у зошит, а дані почала систематизувати.

- Ой, дякую тобі… Дуже – дуже! Що б я без тебе зробила…

- Риторичне запитання, але думаю справлялась би…Одначе завтра приступимо раніше, адже працювати при свічках незручно…

- ОК…

- Добренько, не буду тобі заважати! Відпочивай і набирайся сил – завтра буде важкий день!

- Зачекай… - мовила вона. – Будь ще зі мною… Поговори, будь ласка…

- З превеликою радістю, - відповіла я їй та пересіла на стілець, що стояв біля вікна. – Про що ти хочеш поговорити?

- Навіть і не знаю, - відповіла вона. – Про все, що завгодно.

- Слухай, - згадала я. – Ти бува не знаєш, що означає Fac fideli sis fidelis?

- Не знаю… - відповіла вона і задумалась. – Зачекай… дістань мені із рюкзака читалку, там точно знайду!

Послухавшись її, я підійшла до нього та витягла невеликий за розмірами гаджет, який був у чорному чохлі із маркою Amazon Kindle.

- Зараз… Ні не те… Це теж із іншого розряду… А можливо тут… - продовжувала говорити Настя сама до себе. – О, ось тут точно має бути!

Вправно орудуючи руками, вона гортала сторінку за сторінкою на екрані, поки не зупинилась на потрібному рядку.

- Ось, читай! – промовила вона і протягнула мені читалку.

- Fac fideli sis fidelis - будь вірний тому, хто вірний тобі, - почитала я і відкинулась на спинку стільця. – І що ж це може означати…? – пробурмотіла я.

- Ти про що, Оля? – здивовано запитала Настя.

- Та так, думки в слух… Дуже дякую!

- Немає за що! – відповіла вона. – Знаєш, - продовжила. – Так добре я себе не відчувала ще ніколи… Такий затишок тут… Наче дома…

- Так, щось магічне і дивне тут діється … - знову пробурмотіла я, думаючи зовсім про інше.

- Оля, агов! – крикнула вона і замахала переді мною руками. – Прокинься!

Глянувши на неї, здивувалась, а потім ми розреготались.

- Мені здалось, що ти на мить відключилась… - мовила Настя далі.

- Та ні, я лише замислилась… В мене схоже відчуття… Інколи виникає дежавю, ніби я тут уже була…

- Так, це місце, наче із якоїсь загадкової казки… Про Попелюшку, наприклад…

- Та ні, я не про це… Коли я проходжу цими коридорами, чи сідаю їсти в столовій, чи гріюсь біля каміна внизу, мене не покидає відчуття, що я тут колись була… Дуже давно… Багато років назад…

- І не вір після такого в переселення душ?!