Розділ 12. «Хто в роботі, той у турботі.»

Виглянувши у  коридор, я ледь втрималась, щоб не розреготатись. Вигляд у Насті, м’яко кажучи, був не найкращий. Почервонілі очі, припухле обличчя, бліда шкіра. Волосся на голові стояло дибки.

- Нічого не кажи…

Із рота йшов тонкий запах, який наче завершив останні штрихи до вранішнього портрета.

- Дай здогадаюсь, - сказала я. – Це у тебе вперше?

- Угу, - похиливши голову відповіла вона. – Це завжди так? Голова крутиться, в середині печія, а в роті, наче коти справили нужду… І все тіло так болить…

- Співчуваю… - сказала я і підійшла до неї. – Прийми спочатку холодний душ, а я сходжу і заварю тобі кави.

- Нащо було стільки пити… - чи то запитуючи, чи констатуючи, сказала вона і повернулась у сторону ванної кімнати.

- Я не довго, - кинула їй у спину і побігла до низу.

На кухні зустріла куховарку Міртл, яка щось весело розповідала Федору Олександровичу, який, опустивши голову додолу, вдавав, що уважно слухає.

- Доброго ранку! – привіталась я. – Можна я зварю кави у Вас?

- Доброго ранку, дитиночко! Я сама все зроблю, присідайте поки що. Ось, пан професор і сам очікує на чашечку.

Жіночка глянула на мене і посміхнулась. Знову повернувшись до мене спиною, заходилась відкривати тумбочки і діставати із них каву, цукор та чашки.

- Доброго ранку, Федоре Олександровичу! Як спалось? – мовила я і присіла поруч.

Вигляд у нього був ще жахливіший. Синець під оком, шрам від подряпини на всю щоку, який лише почав затягуватись, важкість у очах, які були наче у людини, в якої лихоманка. Зовні відчувалось благородне коріння, проте з вигляду цього б не сказала.

- Доброго – доброго… - відповів він. – Не дуже… Якась незрозуміла важкість в організмі… А що вчора трапилось?

- Цього питання я боялась понад усе, але думаю, що пам'ять до Вас повернеться і Ви пригадаєте події минулої ночі. А де пан граф?

- Сьогодні його світлості не буде в замку, - відповіла Міртл. – Вони разом із моїм чоловіком поїхали у справах та повернуться або завтра, або після завтра. Головне, щоб негода не розгулялась знову. Він передавав Вам вітання і казав, щоб Ви були як вдома. На столі у вітальні Артем Федорович залишив листа  для Вас.

- Спасибі, Міртл! – подякувала я їй та, взявши із собою чашку із кавою, пішла у вітальню. Там і справді був конверт, запечатаний воском та печаткою графа.

Взявши його із собою, розуміючи що окрім мене зранку ніхто мислити не зможе, я піднялась на гору та увійшла до Насті. Дівчина знову мирно спала, закутавшись у ковдру.

«Наступний день після пиятики  – завжди втрачений безслідно. Поки оклигаєш та приведеш себе в порядок, пройде доволі багато часу…» - подумала я і пішла до себе.

Далі відкрила листа із гербом вовка та стала читати.

«Доброго дня, дорогі гості!

Наперед перепрошую, що не можу бути присутнім сьогодні разом із Вами. Справи покликали мене і я змушений поїхати на декілька днів із замку. Якщо погода буде не надто примхливою, то за декілька днів повернусь.

Пані Ольга та Анастасія, документи, які необхідні Вам для проведення аудиту знаходяться у моєму кабінеті. Ввійшовши до нього, глянете праворуч. Все відсортовано і систематизовано. Ключі знайдете у Міртл.

Федоре Олександровичу, картини, про які ми із Вами говорили та предмети старовини знаходяться в бібліотеці. Без жодних побоювань можете приступати до їх оглядин та оцінки.

Гарного і продуктивного дня!

А.Ф.

P.S. Пані Анастасія, якщо Ви забажаєте попрацювати у бібліотеці, як і домовлятись, можете не переживати через мою відсутність. Міртл Вам допоможе, якщо виникатимуть якісь запитання. Книга із систематичним алфавітним змістом у бібліотеці.»

Закінчивши читати, я відкинулась на ліжку.

«Так, перше – жоден із моїх супутників раніше обіду не оклигає.

Друге – Настя напилась вперше так сильно – її тоншитиме весь день. Сьогодні вона мені нічим не допоможе, швидше за все навіть заважатиме.

Третє – Федір Олександрович, попри те, що йому також дуже погано, швидше за все ходитиме туди сюди. Його дворянське коріння та джентльменська вдача будуть змушувати його удавати, що нічого серйозного не трапилось. Значить повідомлю йому про записку про всяк випадок, хоча сумніваюсь, що він чимось займеться сьогодні.

Четверте – пиятика пиятикою, а працювати потрібно. За тиждень, до 31 жовтня аудиторський звіт має бути зроблений та підписаний паном графом. З цього виходить, що 29 – 30 на руках у нас має бути чорновий варіант.

П’яте, - оскільки доведеться братись за роботу самій, потрібно буде сильно постаратись, щоб виконати все запланове на сьогодні. Отже, почну із касової книги та розрахунків по отриманих послугах та рахунках» - подумки підсумувала я і одним залпом випила пів чашки кави.