Глава 8

Северин

Ситуація з Ніколь була настільки неоднозначною, що увесь день я не міг припинити про це думати. Надзвичайно нетипово для мене. Але й дівчина була геть не схожою на інших.

Провалений контракт теж не дає спокою. Хоч я ніколи не зациклююся на невдачах, але цього разу все могло вийти і на заваді стала знову ж таки ця невгамовна Ніколь. Всі неприємні події мого життя, починаючи збитками в бізнесі, завершуючи моїм нестримним сексуальним бажанням, яке залишилося невтамоване, прямо пов'язані з юристкою. Тож не думати про неї я просто не можу. Як і про таємниці, які вона не бажає відкривати.

Нарешті ближче до вечора справи поглинають мою увагу і я викидаю світловолосу бестію зі своєї голови. Але доля - вигадлива панянка. Я переконуюся в цьому, коли, вже збираючись додому, отримую дзвінок від Андрія.

- Северине Олександровичу, маю для вас термінові новини стосовно Ніколь, - мовить помічник у слухавку, а я мимоволі закотую очі. Що знову? В що вона цього разу влипла? 

- Слухаю, - несвідомо напружуюсь. Вже одне лише її ім'я сповнює мене емоціями. Кров починає кипіти. Я ніколи не видам цього дівчині, щоб навіть не мріяла, що має на мене вплив. Проте все ж бути байдужим я не можу. Все тому, що вона досі не побувала в моєму ліжку, при тому мало не підкладалася під іншого на моїх же очах. Зазвичай все навпаки і поруч зі мною дівчата мліють саме від мене.

Поки юнак ще не поспішає викласти мені все, що дізнався, я вже встигаю уявити її нову зустріч з Марціновським. І дай Боже, щоб я помилявся! Інакше, після того, як я втратив контракт через неї, стримати свої емоції я вже не зможу і моя зустріч з цією парочкою буде далеко не така мирна і спокійна, як минулого разу.

- Вона їде в таксі з якимось хлопцем. Зараз ми в неблагонадійному кварталі. Це сама околиця міста. Уявлення не маю які в неї тут справи, але з'являтися тут доволі небезпечно... для пристойної дівчини. Місцеве населення не сяє манерами, - для чогось додав Андрій. - Я їду в авто за ними. Що накажете робити?

- Що то за хлопець, з яким вона їде? Не Марціновський? - сам не знаю для чого уточнення. Вадим вже давно не хлопець.

- Ні, це не людина бізнесу. Він значно старший за неї, виглядає, як звичайний небагатий міщанин. Вона вийшла з ним з під'їзду дев'ятиповерхової хрущовки, сіли в таксі, яким вона приїхала ще з дому і ось направляються не знати куди. О, вони зупиняються. Я паркуюся тут неподалік. Ніколь з тим типом виходять з таксі і йдуть до під'їзду гуртожитку. Слідкувати за ними? - доповідь Андрія шокувала мене. От реально. Якщо мутки з Вадимом я ще міг зрозуміти, то якого милого вона робить з якимось волоцюгою в таких райончиках я навіть не мав фантазії, щоб уявити. Міг, звісно, подумати, що це її хлопець, про існування якого вона спершу стверджувала, а тоді й зовсім припинила. Але судячи з розповіді помічника, це міг бути хто завгодно, окрім бойфренда моєї юристки. Принаймні, якщо вона зі своєю зовнішністю, розумом і можливостями дійсно зустрічається з таким контингентом, я в ній розчаруюся остаточно.

- Слідкуй, але обережно, щоб вона тебе не помітила. І вишли мені адресу. Я вже їду.

- Так, бос, - киває Андрій.

Плани про спокійний вечір летять під три чорти. Я вже наперед злюся, особливо, коли отримую геолокацію від свого помічника, бо просто не розумію, які такі справи в неї можуть бути в подібних місцях. Хто знає, яке таємне життя веде моя юристка. І якщо вона дійсно такий хамелеон і може ще й замішана в чомусь нелегальному, то мені доведеться з нею попрощатися. Гарне ім'я коштує більше, ніж дешевий секс з навіть дуже привабливою дівчиною. Таких у клубі хоч греблю гати. Обирай будь-яку!

Проте я їду не в клуб, а кудись на околицю міста, нервово перемикаючи канали з новинами (музика дратує) і обганяючи автівки. Поспішаю. Розумію, що якби вже сталося щось дуже важливе, то Андрій зателефонував би. Але мені самому кортить якомога швидше опинитися там і розібратися в чім річ. Вся ця таємничість мене дратує і не налаштовує на приязну розмову.

Варто сказати, в подібних місцях я був лише раз в молодості, коли в компанії з одним з товаришем приїхав сюди на вечірку. Алкоголь, розпусні дівки, море наркоти... А крім того всього повна антисанітарія. Всі інші спогади залишилися для мене, мов у тумані. Пам'ятаю, хтось з сусідів викликав поліцію через шум посеред ночі і нас загребли в кутузку. Тато, який прийшов визволяти свого непутящого синочка з мавп'ятника, не сказав мені ні слова. Але його погляд... Погляд людини, яка була сильно розчарована мною, надто глибоко врізався в мою пам'ять. Можливо, саме ця ситуація вплинула на подальший розвиток мого життя. Я сказав собі, що більше ніколи не опинюся в таких ситуаціях. 

Так, навіть зараз, стільки років по тому, опинившись тут, я все ще пам'ятаю погляд тата. Грізний. Сумний. Невдоволений. 

Про минуле нагадує все. Запах гнилі і алкоголю. Облуплені стіни. Перевернуті сміттєві баки. І я згадую, що моє місто - це не лише наші лощені офіси, чистенькі вулиці і вишукані заклади. Є й інша сторона життя, про яку мені навіть не хочеться знати.

Авто Андрія я помічаю одразу. Не помітити неможливо, воно надто різко виділяється від усього, що тут навколо. Ніби космічний корабель на фоні сільської вулиці. І спершу я вирішую підійти до нього й спитати, що тут відбувалося, але мою увагу переймає молодь на лавочці під гуртожитком. Ніколь у компанії кількох явно п'яних аборигенів не помітити неможливо. Навіть у простому одязі вона виглядає дуже вишукано для цього місця. Не дивно, що на неї одразу накинулася місцева волокіта, мов шуліки на курча.

Їх хриплі баси мені важко розібрати здалеку, але ситуація загострюється на очах і мені це дуже помітно. Андрій виходить зі свого авто і звітує.

- Вона зайшла з тим, з ким приїхала, до однієї кімнати, а вийшла вже сама через кілька хвилин. А тут ці нагодилися. Пропоную викликати поліцію. Саме це я збирався зробити.