Глава 1

Ніколь

За деякий час до того

Ця вечеря з партнерами була нічим не краща за інші. Артур Максимович перекидувався як пінг понгом словами з партнерами. Я нудьгую. Моя робота як особистої помічниці шефа в такі вечори дуже і дуже дивна. Я маю відволікати увагу чоловіків. Усміхатись. Помічати дрібниці. 

Аж поки несподівано для себе я не акцентую увагу на парочці, яка стрімко проходить загальний зал в приватний кабінет. Я ховаю обличчя з дзеркальцем. Підсвідомо немає жодного бажання, щоб той чоловік мене помітив. 

Дивна реакція. Мені за мить вже майже здається, що я обізналась. Придумала собі від нудьги якусь дурницю. Але Артур теж його помітив. 

- Ніколь, на хвилинку, - каже, кивком перепрошуючи у Івана Леонідовича і його пасинка. 

Слухняно йду за шефом на веранду. Він запалює цигарку з ментолом і задумливо тягне?

 – Бачила Северина Акімова, - питає, випускаючи цівку диму в небо. 

— Бачила, - немає сенсу заперечувати. 

Думала вже ніколи його не зустріну. Ненавиджу його. А колись ми ж були майже приятелі. Майже друзі. Майже коханці. До того моменту, коли він не обрав іншу. 

- Він купив “Арнкор”, - повідомляє шеф. Мої очі округлюються. Одну з найбільших компаній купив Северин? Вони ж з моїм братом в гаражах мотоцикли крутили! Як так вийшло, що мій брат по вуха в боргах, а цей гад лощений, купує цілі заводи? Чим він займався ті роки, що ми не бачились? Знаю лише, що з Олегом він більше не спілкується. 

Я думала, це через те, що Олег потроху спивається, і навколо нього стає все більше маргіналів. Але виявляється, це через те, що Северин аж занадто високо піднявся. Горло стискає холодна лють. Чим вище злетів - тим нижче буде падати. Знати б ще, як його знищити…

- Знайди когось, хто влаштується до нього на роботу, - командує тим часом шеф. - Нам треба свої люди в його компанії.

- Артур Максимович, - я тихо видихаю. Це мій шанс! Не можна його упускати. Ніби доля сама йде мені на зустріч. Тільки б шалене серцебиття не видало мої емоції. ТІльки б голос не зрадив. - Я сама можу…

- Ти? - він гладить мою щоку. Утримуюсь, щоб не перемкнутись від цього жесту. Артур не раз натякав, що не проти продовжити наші робочі стосунки  в ліжку. Але я не можу собі це дозволити. Та зараз зависаю, спійманою мишею, і стійко терплю. - Ти мені і самому потрібна…

- Але ж ви вмієте винагороджувати відданих, - відповідаю я. 

- Вислужитись хочеш? - він усміхається. В його очах спалахує азарт. - Так, Ніккі, ти впораєшся. Мені подобається твоя амбіційність. Я подумаю над цією роботою для тебе. А зараз зникни - Акімов не має бачити нас разом. 

Я киваю. Все правильно. Артур погодиться. Він насправді мало кому довіряє. Але я саме та, хто в курсі всіх його справ. Отже я - і є ідеальна кандидатура на шпигуна в “Арнкор”. 

Йду до виходу з веранди. На ходу викликаю собі таксі. І ледве не врізаюсь в широкі груди. ТІло з ніг до голови окутує терпкий запах з нотами сандалу. 

- Перепрошую, -  шепчу, зводячи погляд. Зустрічаюсь поглядом з очима кольору гірчичного меду. Серце зупиняється. Я тонула в цих очах, обрамлених густими чорними віями. Розчинялась кубиком льоду в їх глибині. Колись давно. І зараз ловлю потужний флешбек. Ніби час відмотався назад. І  я знову дурне дівчисько, яке мріє про свого першого чоловіка…

- Дивись куди йдеш! - з-за плеча Северина манірно дзявкає блондинка. Вся магія миті руйнується. 

Я швидким кроком обходжу парочку. Северин не зраджує своїм смакам - щоб ноги від вух, цицьки третього розміру, і в голові порожнеча. Тому що в порожню голову він може вкладати власну солодку брехню. Гидко стає від цієї парочки до нудоти. 

В роті збирається гірка слина. За що я його любила колись? І за що він так повівся зі мною? 

Сідаючи   в таксі, я спостерігаю за парою, яку добре видно за скляною вітриною веранди кафе. Блондинка палить. Северин щось клацає в телефоні. Кремезний, ніби висічений з граніту, підтягнутий і сексуальний. Не варто цього заперечувати. Він дуже магнетичний. Не дивно, що його пасія просто їсть його очима. 

Але тепер, через скільки років, я відчуваю до нього лише ненависть. І бажання помститись за все, що наша сімя пройшла по його вині. Якби він тоді не підставив Олега, той би не вліз  в борги. Не почав пити. І я б не була вимушена працювати цілодобово на Артура. 

Проте здається нарешті зірки повернулись в правильном порядку. І кінець Северина Акімова вже близько. ВІн пройдеться високими підборами по його серцю, відміряючи кожен крок, і в кінці нагадавши негіднику все, що той зробив з нашою сім'єю. 

Северин

Люблю перемагати. Так було завжди і завжди буде. Певно, якби не ця риса мого характеру, я не зміг би досягнути стільки. Але я по житті був переможцем, який не звик зупинятися перед перешкодами, що б там не було.

Свій бізнес я почав будувати ще в студентстві. Батько дав мені лише крихітний старт, а далі я вже сам крутився, як міг. Потрібні знайомства, вигідні контракти. Існує одне правило успіху: "якщо ти хочеш бути мільйонером, поводься так, ніби ти вже досягнув цього". Суть цього геніального вислову в тому, що друзів потрібно заводити в тих колах, до яких ти хочеш дотягнутися. Поводитися, ухвалювати рішення, працювати, одягатися... Це стосується всього.

Та мені теж знадобився час, аби це зрозуміти.

Авжеж, на моєму шляху було чимало бажаючих збити мене з ніг. І чимало тих, хто мріяв підсидіти. Погані компанії, зради близьких... Боже! Та навіть згадувати все те лайно, що на мене лилося довгих десять років мого становлення в бізнесі, я не бажаю. Але я не здався. І став тим, ким я є.

Северином Акімовом, власником заводу "Арнкор", а ще дамським шанувальником.

Ціну в жіночій красі я знаю і своєму смаку ніколи не зраджую. Мене оточують лише довершені жінки, чия краса може замилувати і розслабити. Авжеж, вони є не чимось серйозним. Я завжди вважав, що гарненькі панянки подібні до квітів. Квіти красиві в вазі і оранжереї, але коли вони вільно ростуть в полі, то це вже бур'ян. Ця аналогія надзвичайно гарно підходить мені, оскільки з жодною жінкою я не довше, аніж життя зрізаної квітки.