Обіцянки-цяцянки

Елрой виявився на диво мстивим ящером. Цікаво, може в його роду колись відмітилась відьма? Обіцяючи неприємності на мою бідову голову, він таки виконав обіцянку і переманив нашу клієнтку до себе. Смішно й банально! Та й  про відьму в роду я погарячкувала звичайно, ми завжди підходимо до справи відповідально, застосовуючи нетрадиційний підхід, вмикаємо творчість і замітаємо сліди. А тут, нудно, прісно, банально. 

- Бачу у вас сьогодні вдалий день! Від клієнтів відбою не має. - І відсалютував мені чашкою кави з сусіднього майданчика. Я не втрималась і продемонструвала йому непристойний жест, й продовжила працювати над новим рецептом шоколаду з перцем та цедрою апельсина. 

Цього разу дракон нарешті скористався за призначенням дарованими йому від народження звивинами мозку, змусивши їх працювати, а тому й поставив на себе захист від сторонніх чар. Звичайно, я б змогла обійти його, але це було занадто енергетично затратним та розтягнутим у часі задоволенням. А я була зайнята більш нагальними справами. 

Елрой спеціально дратував мене кожного дня, а я тільки мовчки  загинала пальці нараховуючи додаткові акти помсти. На його підколи я просто посміхалась, гордливо задирала голову й поверталась до улюбленої “Розмарі”. Звичайно, що так довго тривати не могло, йому стало нецікаво, він очікував на підлість, а отримував посмішку. І так, пильність він таки втратив, а я не могла не використати цей шанс. 

Сьогодні його увесь день супроводжувала злива, яка лилась з відра, що не мало дна. Інші півдня його зачіску прикрашало кубло кажанів. Потім він хизувався великими гіллястими оленячими рогами, опісля на голові розсівшись квакала  величезна жаба. До моєї майстерні він з’явився з пишною рудою шевелюрою, з сюрпризом всередині. Там були миші. 

- Цього року в моді гризуни? Я розумію, що ви чоловік екстравагантний, слідкуєте за модними тенденціями, але увійшовши до приміщення заведено знімати головний убір. А взагалі-то, вихід там. - І з задоволенням вказала йому на двері. Елрой довго й уважно вглядався в моє обличчя. Що він там шукав незрозуміло, але виглядав втомлено, зрозуміло, що сил і нервів було витрачено достатньо задля того аби виправити наслідки моїх діянь 

- Сядьмо за стіл переговорів. - Мої брови повільно, але впевнено поповзли догори. - Укладімо мир. І так, ви не невдаха.

- Ще скажіть, що більше не посягнете на мій дім? - Не повірила в те, що почула. 

- Не посягну. Не хочу вам давати нової причини для помсти. – Абсолютно серйозно відповів Елрой. - Ви тут живете?

- Ні, але тут живе моє серце. Я люблю це місце, тому вкладаю в його розвиток і життя власну душу. 

- Не думав, що відьми здатні на щось подібне. 

- Будемо вважати, що я ексклюзив. 

- Мені близька ваша прив’язаність до справи, бо відчуваю те ж саме. - От зовсім інша людина, коли забуває одягнути на себе холодну маску зверхності.

- Якщо нам вдалося почути один одного, давайте й на далі не зазіхати на чуже. Розвиваймо й вдосконалюймо своє.

- По руках.