1. Про тонку душевну організацію драконів

- Ти! Це ти зробила! – на порозі мого кабінету стояв у прямому сенсі роздраконений дракон! Від злості його зіниці враз стали вертикальними. Мені здалось чи в нього від нервів сіпнулось ліве око? Такий молодий і такий вразливий.

- У вас склероз? Ми вже знайомі, взагалі-то. І так, це не я! – В чому власне мене звинувачують? І я як порядна відьма упиралась і ні в чому не зізнавалась. 

- Як ти тільки посміла, відьма проклятуща? Через тебе від моєї репутації може взагалі нічого не залишитись! – Його обличчя розчервонілось, з ніздрів ледь не почав вилітати дим, а від гучного голосу не тільки ледь скло з вікон не випало, а й ледве  барабанні перетинки не луснули. Оце експресія! – Невже наслідки не лякають? – Зле прошипів мені в обличчя чергову порцію звинувачень, в яких відчувалась немала загроза. Типовий представник свого виду: високий, широкоплечий шатен з насичено зеленими очима, що немов смарагди відблискували на сонці золотавими проблисками. Красивий, зараза. Але хорошого потрошку. Можливо, я могла б бути зачарованою ним, але його постава і манера говорити кричали про самозакоханість та зневагу до інших. Запальний норов, пихатість та злопам’ятність перекреслювало все те хороше, що інколи пробивалось тоненькими весняними росточками крізь твердий шар паскудного характеру. 

- По-перше, не можна втратити те, чого не було. А по-друге, тільки самогубця може погрожувати відьмі. – Невже життя нічого не навчило. В Елроя сіпнулось вже інше око. Я прекрасно розуміла, що йду по гострому лезу, граючи на межі його терпіння, от-от і він здійснить оборот і від язикатої Амелії залишиться тільки бейджик. 

- Ти про це пошкодуєш! Невдаха! – Сказав ніби виплюнув. І я вже приготувалась відповісти на цей випад на всяк випадок склавши пальці у потрібній комбінації аби за нагоди засвітити нахабі поміж очей. Хтозна-яким би міг бути фінал цієї розмови, але візит клієнтки врятував нас обох. Але помітку подумки я зробила. Тепер ти, красунчику, номер один у списку жертв відьомської помсти. І за невдаху неодмінно відповіси. Пернатий мене образив до глибини душі, а таке не можна залишати безкарним. Тому відпустивши клієнтку поринула з головою у планування чергової витонченої капості. Відьма я чи хто?