4.2

Ян подивився на Фелікса.

— Відповідай, — кивнув той.

Ян кивнув.

— Віктор.

— Яне. — Голос старшого чоловіка звучав втомлено. — Ми маємо поговорити.

— Я знаю як це виглядає, але...

— Ян, я не збираюся читати лекцій. Ти хороший кухар. Найкращий у місті. І я вірив у цей проєкт. — Пауза. — Але інші мої партнери нервують. Знаєш, що таке культура канселу?

— Це тимчасово. Скандал утихне...

— Коли? — Віктор не здавався злим. Гірше — сумним. — Через тиждень? Місяць? Квартал? Ян, я бізнесмен. Я не можу чекати поки "можливо щось утихне".

Ян стискав телефон так міцно що костяшки пальців побіліли.

— Що ти хочеш щоб я зробив?

— Виправ ситуацію. Швидко. — Віктор зітхнув. — У тебе два тижні показати, що цей ресторан все ще життєздатний. Що люди повертаються і це не тонучий корабель, а корабель, який тимчасово сів на мілину.

— А якщо ні?

— Тоді ми обговоримо вихідну стратегію. — Кодова фраза для "ми закриємо це місце”, — звісно, Ян зрозумів це.

Відбій.

Він повільно опустив телефон.

— Два тижні, — прошепотів він.

Фелікс присвиснув тихо.

— Це... швидко.

— Це неможливо.

— Гей, — Фелікс штовхнув його плечем. — Ян, якого я знаю, не здається. Пам'ятаєш як ти рятував все, коли три основні страви одночасно пішли не так на банкеті на 100 гостей?

— Фелікс, це інше...

— Ні. Той самий принцип. Проблему можна вирішити. Питання тільки як. — Він встав, почав ходити. — Добре. Подумаємо. Що нам треба?

— Диво.

— Окрім дива. Що реально?

Ян намагався думати. Через втому і стрес виходило так собі.

— Публічність. Хорошу публічність. Щось, що змінить наратив. Так! — Фелікс клацнув пальцями. — Саме це! І як ми це отримаємо?

— Не знаю. Якесь інтерв'ю? Вибачення?

— Вибачення за що? За захист власного бізнесу? — Фелікс качав головою. — Ні. Нам потрібна не оборона. Нам потрібен... контр-наратив.

— Переклади зі своєї піар-менеджерської на людську.

— Нам потрібна нова історія. — Фелікс сів навпроти, очі палали. — Подумай. Зараз історія така: "Злий ресторатор vs бідна інфлюенсерка". Так?

— Так...

— То змінімо історію. Зробімо її: "Двоє людей що вирішили проблему разом".

Ян моргнув.

— Що?

— Примирення! — Фелікс підскочив. — Публічне примирення! Ти запрошуєш її сюди. Вона приходить. Ви обоє вибачаєтесь. Фото. Прес-реліз. Бум — всі щасливі!

— Фелікс, вона, мабуть, ненавидить мене. Я й тоді не вибачився… Якось не встиг…

— А ти ненавидиш її?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

--------------------------------------------------------------------                                                                                                                                                                                                                                                                        Хм, цікаво, що наш герой скаже на це питання. І чи спрацює ідея Фелікса про примирення?
Не пропустіть наступну частину о 19:00!
А поки - діліться думками в коментарях, обговоримо всі припущення!

Ваша Ліна!