14. Світло і запальничка

Лара лежала у ліжку, дивлячись у стелю, телефон у руках.

Фото папараці були всюди.

Абсолютно всюди.

Twitter trending: #LaraAndJan #ThatKiss #CoupleGoals

Instagram: пости з їхнім поцілунком множилися кожну секунду.

Новинні сайти: "Лара і Ян офіційно підтвердили роман найгарячішим поцілунком року!"

І фото... боже, фото.

Той момент коли їхні губи торкнулися.

Коли його рука у її волоссі.

Коли вона притягала його ближче.

Коли вони виглядали такими закоханими що на це боляче було дивитися.

Коментарі були божевільними:

@romantic_forever: Я плачу. Це найкрасивіший поцілунок що я коли-небудь бачила. Вони такі закохані.

@reality_check: Окей, я була скептична. Але ніхто не може грати так. Це справжнє. На 100% справжнє.

@wedding_bells: Коли весілля??? Я вже купую капелюх!!!

@kiss_expert: Як людина що аналізує мову тіла: цей поцілунок — не постановочний. Спосіб як він тримає її, як вона тягнеться до нього... це інстинкт, не режисура.

Лара прокручувала, читала, серце билося все швидше.

Весь світ бачив.

Весь світ вірив.

І найстрашніше — весь світ був правий.

Це не була гра більше. Принаймні не для неї.

Її телефон завібрував. Повідомлення від Міа:

"ЛАР!!! +300К підписників за три години!!! Спонсори бомбардують мене запитами! Ви trending №1 у світі! Це найбільший успіх кампанії!!!"

Потім Фелікс:

"Ресторан повністю заброньований на два місяці вперед. Два місяці. Люди хочуть їсти там, де обідає 'закохана пара'. Ви — генії маркетингу (навіть якщо випадково)."

Вона мала радіти. Це ж те чого вони хотіли, так?

План спрацював. Їхні кар'єри врятовані. Інтернет вірить. Все ідеально.

Але чому тоді вона відчувала порожнечу?

Бо тепер найінтимніший момент її життя — той поцілунок, той справжній, нефільтрований момент — належав мільйонам незнайомців.

Був розібраний, проаналізований, прокоментований, перетворений на мем і контент.

Лара заплющила очі, обійняла подушку.

Але… той другий поцілунок у кав'ярні Клари все ж залишився їхнім.

Телефон продзвонив.

Вона подивилася на екран — невідомий номер.

Хотіла відхилити, але щось змусило ковзнути пальцем по зеленій трубочці прийому виклику.

— Алло?

— Привіт, Ларо.

Голос який вона впізнала миттєво. Голос що змусив її серце впасти.

Дамьєн.

Колишнє кохання і колишній кошмар…

— Як ти взяв мій новий номер? — її голос був холодним.

— Ти дійсно думаєш що складно знайти чийсь номер коли існує інтернет? — Він говорив так самовпевнено, як завжди. — Але це не важливо. Я телефоную щоб привітати.

— Привітати?

— З поцілунком. — Вона чула насмішку у його голосі. — Бачив його. Важко не побачити, коли він на кожному екрані. Дуже... переконливо.

Лара стиснула телефон.

— Чого ти хочеш, Дамьєне?

— Просто цікавлюся, — він сказав легко. — Це справжнє? Чи це теж частина твоєї... як це... ребрендингової стратегії?

Її кров захолола в жилах.

— Про що ти говориш?

— О, Лар. — Він засміявся — Я знаю, як працює ця індустрія. Краще за тебе, пам'ятаєш? Ти впала у калюжу, стала мемом, втратила спонсорів. Раптово ти з чоловіком що тебе викрив, і це найгарячіша історія кохання року? — Він зробив паузу. — Це занадто зручно, тобі так не здається?

— Ти нічого не знаєш.

— Я знаю тебе, — він сказав тихо, і у його голосі з'явилося щось темне. — Знаю, як ти думаєш. Як робиш все заради контенту, заради лайків. Цей поцілунок — просто ще один пост, так? Ще одна постановка?

— Дамьєне, це не твоя справа...

— Але я роблю це моєю справою, — він перервав, голос став жорсткішим. — Бо бачиш, Лар, ми з тобою не закінчили. Ти думала що можеш просто піти? Змінити номер, ігнорувати мене? А тепер бути з ним?

— Ми закінчили два роки тому, — Лара намагалась тримати голос рівним. — І те що я роблю, з ким я — не твоє діло.

— Але, що як я зроблю це своїм усіхом? — він сказав м'яко. — Що якщо я розповім світові правду? Про те, яка ти насправді ти фейкова? Про те як весь цей роман — постановка? У мене є... зв'язки. Інформація. Люди що говорять.

Лара сіла прямо у ліжку, серце калатало.

— Ти блефуєш.

— Я? — Він засміявся. — Може. Або може я справді знаю більше, ніж ти думаєш. Може я стежив. Може я бачив як ти підписувала контракт у тій милій маленькій пекарні.

Як він міг... ні. Неможливо.

— Що ти хочеш? — її голос тремтів тепер.

— Нічого особливого, — він сказав легко. — Просто хочу щоб ти пам'ятала: я завжди спостерігаю, Лар. Завжди. І коли прийде час... коли ти впадеш знову... я буду там. З камерою. З правдою.

— Дамьєне...

— Насолоджуйся своїм маленьким романом, — він сказав, голос став солодким знову, що було ще страшніше. — Поки він триває. Бо нічого не триває вічно, чи не так? Особливо коли це збудоване на брехні.

Лінія відключилася.

Лара сиділа, тремтячи і стискаючи телефон у руці.

Він знав. Або підозрював. Або просто вгадував і намагався її налякати.

Але навіть якщо він блефував... сам факт що він стежив, що телефонував, що загрожував...

Її руки тремтіли коли вона блокувала номер.

Потім ще раз перевірила.

Заблокований.

Але це не змусило її відчути себе безпечніше.

Бо Дамьєн був правий про одне — ніщо не триває вічно. Особливо у світі соцмереж, де правда і брехня змішувалися, де кожен момент був контентом, де навіть найщиріші почуття могли бути поставлені під сумнів.

Вона подивилася на фото поцілунку знову.

Той красивий, інтимний, справжній момент.

Тепер він відчувався... забрудненим. Вразливим до атаки.

Дамьєн був там. Десь. Дивився. Вичікував.

І найгірше — він посіяв насіння сумніву.