Глава 3

   Спалах. І він відкрив свої очі, вже напівсидячи в якихось кущах, тримаючи напоготові свій ПМ (пістолет Макарова). Він не знав абсолютно нічого: де він, звідки в нього пістолет і головне… Постріл. Ще один. Його серце забилося швидше; здавалося, що вони стають все ближче і ближче.

   Він швидко оглянувся по сторонах, і побачив світло, але то не могло бути сонце, бо воно вже зійшло – це ліхтар! Він ні про що не думаючи, за долі секунди припав до землі.

  Звуки пострілів припинилися й Віктор припустив, що вони виходили з АК-74.

   Всього було випущено 7 куль, в патроннику залишилося ще 23, але було б наївно припускати, що в стрілка всього лиш одна обойма або тільки одна зброя, та й взагалі може він не один, - ця інформація йому мало що дає, тому поки його не виявили, він рачки поповз в інший бік від джерела світла.

   В його голову прокралася мисль, через яку він глянув на свій пістолет, який він все ще продовжував тримати в руці, призупинившись він одним швидким рухом дістав патронник, глянув на нього, й…

• Немає, патронів немає, він повністю пустий. Звідки в мене бляха взявся пістолет, ще й без патронів,- він засунув його за пазуху та по ліз далі в нетрі цього лісу.

   В нього почала сильно нити спина, цей біль майже паралізував його, але він все одно ліз, бо за всі ці роки в нього вперше з’явилася зачіпка. Іскра. Якщо він не скористається нею, то який сенс взагалі зараз лізти, жити. Та чи є він взагалі?

   Трохи відірвавшись від переслідувачів, він засів під деревом, щоб перевести духа. Поки той ліз сильно запихався, не молодий вже. Водночас, примостившись під великою сосною він загострив всі свої відчуття, щоб у разі небезпеки в нього був час зреагувати й швидко рвонути. Він заглядав за стовбур дерева, шукаючи своїми очима світло, а вухами ловив кожен звук, що доходив з лісу.

   В нього ще була надію на те що – це звичайні мисливці, котрі переслідували якусь здобич, можливо ведмедя або якогось вовка. Але за весь цей час він навіть якесь мале звіря не побачив, не те щоб почути ревіння могутнього звіра. І – це його не втішало.

   Коли звуки пострілів знову оновилися, всі сумніви пропали. Ловля ведеться саме за ним. Він швидко піднявся на ноги і…

   І знову світло, але попри це у його вухах з’явився пронизливий шум. Він нічого не бачив й не чув, як той старий та сліпий пес, який вже не в змозі прогодувати себе, й живе на подачки кому шкода пса.

   Він вже думав, що це смерть його спіткала, і такий був кінець жалюгідного життя старого пса. Але по трохи він почав приходити в себе. Й коли він повністю отямився, то напроти його скроні вже відчувалося дуло пістолета.