Розділ 18. Вечір великої угоди

«Норд Кепітал» призначив остаточне підписання на двадцять восьме вересня. Денис переконав партнерів, що сімейний спір урегулюють після угоди. Судова заборона стосувалася лише частини платежу, тому він вирішив ризикнути.

Урочистий прийом провели в скляній залі нового термінала. Денис запросив журналістів, партнерів і міських посадовців. Моє ім’я в списку гостей не було.

Я прийшла за запрошенням члена наглядової ради, який отримав аудиторський звіт Антона. Наталя й представник суду чекали в сусідній кімнаті.

Денис побачив мене біля сцени. Його усмішка не змінилася.

— Радий, що ти вирішила підтримати компанію, — сказав він для камер.

— Я прийшла саме заради компанії.

Після презентації представники фонду мали підписати договір. Перед цим голова аудиторського комітету попросив слово. На екрані з’явилася схема «Ravenport», занижена оцінка й приховані платежі.

У залі стало тихо.

Антон пояснював цифри без звинувачень. Називав документи, дати й рахунки. Потім представник «Норд Кепітал» оголосив, що підписання призупинено до внутрішньої перевірки.

Денис кинувся до пульта, але Михайло Савчук зупинив його.

— Рада голосує за твоє тимчасове відсторонення, — сказав він.

— Ти сам у цій схемі.

— Доведи.

Савчук рятував себе так само, як Денис збирався рятуватися за рахунок Ліани. За кілька хвилин більшість ради підтримала відсторонення генерального директора.

Після голосування до зали зайшли слідчі з ухвалою на вилучення ноутбука й корпоративного телефона Дениса.

Він дивився лише на мене.

— Ти задоволена?

— Ні. Я хотіла, щоб ти чесно заплатив за мою частку й пішов. Усе інше ти зробив сам.

Журналісти записали відповідь.

Того вечора Денис утратив угоду, посаду й право розповідати партнерам, що сімейний конфлікт не стосується бізнесу.

Та почалося все не зі сцени. За годину до прийому Денис знайшов мене в службовому коридорі. Він уже знав про аудиторський звіт, але не про свідчення Ліани.

— Тебе немає у списку, — сказав він.

— Маю запрошення акціонера.

— Я скасую.

— Тоді він проведе мене як радницю. Або передасть документи без мене.

Денис поправив манжет.

— Що ти хочеш зробити? Вийти на сцену й розповісти про коханку?

— Ні. Особисте не потрібне для фінансового звіту.

— Ти думаєш, це робить тебе шляхетною?

— Я думаю, це робить звіт точним.

Він нахилився ближче.

— «Норд Кепітал» підпише сьогодні. Після переказу я дам тобі два мільйони, навіть якщо не відкличеш заяву. Просто не заходь до зали.

— Ти знову пропонуєш мої гроші в обмін на мовчання.

— Це останній шанс для нас обох.

— Для тебе.

Я пройшла повз. Біля входу чекали Наталя й Антон. Він уперше був у смокінгу, але під пахвою тримав звичайну сіру теку з таблицями.

— Нервуєте? — запитав.

— Так.

— Я теж.

Це допомогло більше, ніж запевнення, що ми переможемо.

У залі звучала музика, офіціанти розносили шампанське. На екрані показували історію «Вектора». Перші фотографії починалися з третього року: Денис біля нового складу, Денис із водіями, Денис підписує перший інвестиційний договір. Мене не було.

Я не відчула образи. Лише остаточно зрозуміла, наскільки послідовно він стирав мене задовго до розлучення.

Михайло Савчук привітав гостей і назвав Дениса людиною, яка створила компанію з нуля. Кілька перших працівників, що стояли позаду, перезирнулися.

Після презентації слово попросив незалежний директор Олександр Гресь. Савчук намагався відкласти, але статут давав директорові право виступити перед голосуванням.

Антон піднявся на сцену не як мій аудитор, а як залучений комітетом експерт. Показав офіційну ціну, додаткову винагороду «Ravenport» і ланцюг пов’язаних осіб. Не називав Дениса злодієм. Кожен слайд містив джерело.

Представниця «Норд Кепітал» поставила перше запитання:

— Чому додаткову угоду не внесли до переліку пов’язаних операцій?

Денис вийшов до мікрофона.

— Це незалежний консультант продавця. Зв’язки, які показано, випадкові.

— Директор консультанта є вашим колишнім фінансовим керівником?

— Працював багато років тому.

— А кінцеві бенефіціари?

— Трастова структура не зобов’язана їх розкривати.

— За умовами нашої угоди зобов’язана.

У залі почався рух. Юристи покупця вийшли телефонувати. Савчук наблизився до Дениса й щось сказав. Той відмахнувся.

Олександр оголосив, що комітет отримав нові матеріали від свідка та рекомендує негайне відсторонення генерального директора. Денис вимагав назвати свідка.

На екрані з’явилася таблиця з диска Ліани.

— Це підробка, — сказав він.

Двері відчинилися, і Ліана ввійшла разом з адвокатом. Вона не підходила до мене. Стала біля стіни й дивилася на Дениса.

Він зрозумів.

— Ти не знаєш, що робиш, — сказав їй без мікрофона, але в тиші почули всі.

— Тепер знаю, — відповіла Ліана.

Савчук пішов до доньки. Вона відступила й попросила не наближатися без адвоката. Обличчя батька стало червоним.

Голосування провели в сусідній кімнаті. Мене не допустили, бо я не мала чинної посади, але Олександр повідомляв Наталі про процедуру. П’ять голосів за відсторонення, два проти, один утримався. Савчук голосував за.

— Він здав Дениса, щоб зберегти себе, — сказала я.

— Так, — відповіла Наталя. — Не плутай це зі справедливістю. Просто інтереси розійшлися.

Коли слідчі вручили ухвалу, Денис не пручався. Віддав ноутбук, але відмовився назвати пароль. Олексій попередив про наслідки приховування даних.

Журналісти оточили нас біля виходу. Питали про роман, гроші, арешт. Денис зупинився перед камерами.

— Сьогодні мою компанію намагалися захопити люди, які використовують мою дружину, — сказав він. — Я доведу правду.