Розділ 17. Коханка обирає себе

Обшук у службі безпеки привів до внутрішньої пошти. Там знайшли звіти про мої пересування, рахунки фотографів і накази видалити записи після завершення «проєкту».

Ліанине ім’я теж було в документах. На неї оформили дві компанії, через які проходили платежі «Ravenport». Денис підготував заяву, де всю фінансову схему називав її ініціативою.

Ліана приїхала до Наталиного офісу о сьомій ранку. Без макіяжу, з валізою й ноутбуком.

— Він зробив мене відповідальною за сімнадцять мільйонів, — сказала вона.

— Ти підписувала документи.

— За його наказом.

— Це не скасовує підпису.

— Я знаю.

Вона принесла листування, аудіозаписи й копію схеми розподілу коштів. Денис мав отримати дев’ять мільйонів, Савчук — п’ять, решту залишали посередникам. Ліані обіцяли квартиру й посаду після продажу.

— А шлюб? — запитала я.

Вона опустила очі.

— Він говорив, що одружиться зі мною, коли ти підпишеш.

— І ти надіслала мені фотографії.

— Хотіла, щоб ти пішла сама.

— Ти знала про Марка?

— Спочатку ні. Потім побачила рахунок фотографа. Денис сказав, що просто збирає запасні докази на випадок, якщо ти вимагатимеш забагато.

Я не співчувала їй, але й не бачила сенсу принижувати. Ліана вже зрозуміла, ким була в його плані.

Наталя пояснила умови співпраці зі слідством. Ліана мала передати оригінали й дати правдиві свідчення, не торгуючись за повний імунітет.

— Ви мені допоможете? — запитала вона.

— Моя адвокатка представляє мене, — відповіла я. — Тобі потрібен власний захисник.

Перед відходом Ліана зупинилася.

— Ти його ще любиш?

— Того чоловіка, яким він був десять років тому. Але він не живе всередині теперішнього Дениса й не виправдовує його.

Ліана кивнула. Вона не просила пробачення. Я не пропонувала.

Її свідчення стали останньою частиною фінансової схеми.

Валіза Ліани містила не лише листування. Вона принесла два телефони, зовнішній диск і паперовий записник Дениса. Той залишив його в квартирі після чергової ночі й не згадав, бо більшість записів уже переніс у календар.

На сторінках були суми, ініціали та дати. Біля «Ravenport» стояли три частки: Д — дев’ять, МС — п’ять, ПЛ — три. Денис, Михайло Савчук, Петро Левченко.

— Чому не знищила? — запитала я.

— Спочатку хотіла мати щось, що змусить його виконати обіцянку. Потім боялася, що він зробить мене винною.

— Тобто теж підстраховувалася.

Ліана не заперечила.

Її адвокат, Вадим Горобець, приїхав за годину. Він заборонив відповідати на подальші запитання до укладення угоди зі слідством. Наталя передала йому контакти Олексія й вийшла з кімнати разом зі мною.

— Вона може змінити рішення, — сказала я.

— Може. Тому не будуємо справу лише на її словах. Але носії вже описані в моєму офісі, а копію протоколу отримав її адвокат.

Михайло Савчук зателефонував Ліані того ж вечора. Вона ввімкнула гучний зв’язок у присутності Вадима.

— Негайно повернися, — наказав батько. — Денис усе владнає.

— Він оформив рахунки на мене.

— Формальність. Ти працювала директоркою, це нормально.

— У разі розслідування я відповідатиму за сімнадцять мільйонів.

— Ніякого розслідування не буде, якщо перестанеш слухати Єву.

Ліана подивилася на мене, але відповіла сама:

— Я прийшла не через неї. Я прочитала заяву Дениса.

На диску лежала чернетка пояснення для прокуратури. У ній Денис стверджував, що Ліана самостійно створила «Ravenport», а він дізнався про прихований платіж після внутрішнього аудиту. Савчук не згадувався зовсім.

— Це запасний документ, — сказав батько. — Юристи готують різні версії.

— Версію, де я сяду замість вас?

— Не драматизуй.

Ліана завершила дзвінок. Руки в неї тремтіли.

— Так він завжди говорив, — сказала вона. — Коли я в дитинстві плакала, коли мати пішла, коли Денис не приходив. «Не драматизуй».

Я не втішала. Її біль був справжнім, але не скасовував того, що вона зробила зі мною й фондом.

— Тобі треба безпечне місце, — сказав Вадим. — Не готель і не квартира друзів.

Ліана назвала будинок за містом, який належав її матері. Поліція погодила охорону після того, як вона офіційно заявила про тиск.

На допиті Ліана розповіла про роман. Денис уперше поцілував її після святкування контракту чотири роки тому. Обіцяв розлучитися, але щоразу називав нову причину: моє лікування, хвороба матері, кредит, угода. Коли почав готувати «Проєкт “Вихід”», сказав, що нарешті звільнить їх обох.

— Обох? — перепитав Олексій.

— Мене від очікування, себе від невдалого шлюбу.

— А Єву?

Ліана довго мовчала.

— Про неї він говорив, що грошей буде достатньо.

Вона знала про Марка після першої оплати, бачила психологічний профіль і редагувала договір. Денис запевняв, що Єва сама давно має роман і потрібно лише отримати доказ. За її словами, вона хотіла вірити й тому не перевіряла.

— Фотографію з ліжка надіслали ви? — запитав Олексій.

— Так.

— Навіщо?

— Хотіла, щоб вона влаштувала скандал до підписання. Тоді Денис мусив би обрати.

— І кого він обрав?

— Угоду.

Ліана визнала підписання фіктивних актів. Частину документів не читала, частину розуміла. За свідчення й повернення майна прокурор погодився врахувати співпрацю, але не обіцяв звільнення від відповідальності.

Після допиту вона попросила поговорити зі мною наодинці. Наталя залишила двері прочиненими.

— Я хочу вибачитися.

— За що саме?

Ліана розгубилася.

— За роман. За фотографії. За документи.

— Це різні речі.

— Я знаю.

— Тоді не проси одного великого прощення, яке закриє все. Ти спала з моїм чоловіком, допомагала йому підставити мене й брала гроші фонду. Я можу зрозуміти, як він тобою користувався. Але це не робить тебе невинною.