Розділ 15. Голос свідка

Марк зник за день до офіційного допиту. Телефон вимкнули, квартиру залишили відчиненою. Наталя припустила втечу, поліція — тиск.

Він зателефонував через три дні з Польщі.

— За мною стежили, — сказав Марк. — Люди Дениса вимагали підписати заяву, що камери встановив я.

— Ви погодилися?

— Ні. У мене є записи.

Він зберігав усі розмови з Денисом. Спочатку для гарантії оплати. На одному записі чоловік пояснював: потрібно створити фотографії, показати їх мені разом із доказами власного роману й запропонувати швидке розлучення. Якщо я не підпишу, матеріали потраплять у пресу.

На іншому Денис наказував службі безпеки встановити камери.

— Поверніться й дайте свідчення, — сказала Наталя.

— Мені потрібен захист.

Поліція погодила процедуру. Марк повернувся через пункт пропуску, де його зустріли слідчі.

Записи направили на експертизу. Голос Дениса попередньо підтвердили.

Того вечора я прослухала фрагмент у Наталиному кабінеті.

— Єва передбачувана, — говорив чоловік. — Їй бракує уваги. Дай її, і вона сама зробить решту.

Я зупинила відтворення.

— Хочеш перерву? — запитав Антон.

— Ні. Хочу почути, за кого він мене мав.

Далі Денис пояснював, що після фотографій я плакатиму, звинувачуватиму себе й погоджуся не виносити бруд із сім’ї. Він знав мої слабкі місця. Не знав лише, що вони перестали бути слабкістю в момент, коли я побачила план.

На телефоні Марка знайшли програму, через яку служба безпеки «Вектора» відстежувала моє місце перебування. Таку саму встановили на мій телефон під виглядом сімейного застосунку.

Слідство отримало ухвалу на обшук офісу служби безпеки.

Денис уперше опинився не в ролі чоловіка, який контролює розлучення, а в ролі людини, чиї накази читає слідчий.

Марк повернувся не одразу. Два дні його тримали в безпечному місці, перевіряли записи й узгоджували захисні заходи. Денисові адвокати вже поширювали заяву, що консультант шантажував компанію змонтованими матеріалами.

Експертиза встановила: файли створені на Марковому телефоні без ознак редагування. Метадані збігалися з його календарем і місцями зустрічей. На фоновому шумі одного запису чути оголошення з ресторану, яке підтвердили камери.

— Захист усе одно заперечуватиме контекст, — сказав Олексій. — Але сказати, що голос штучний, буде складно.

Марк дав свідчення протягом шести годин. Я не була присутня. Пізніше Наталя прочитала дозволену частину протоколу. Денис сам запропонував проєкт, затвердив мій психологічний профіль і визначив суму. Марк мав довести мене до поцілунку або ночівлі в одному номері. Статевого контакту не вимагали, але за нього обіцяли додаткову оплату.

Цей пункт я перечитала двічі.

— Не треба, — сказала Наталя.

— Треба. Я хочу знати, що саме він оцінив грошима.

— Це говорить про Дениса, не про тебе.

— Знаю. Але більше не хочу, щоб хтось вирішував, яку частину правди мені краще не бачити.

У договорі Марка був штраф за «передчасне припинення емоційного контакту». Денис перетворив мою довіру, самотність і навіть можливий поцілунок на показники виконання.

Служба безпеки «Вектора» заперечувала участь. Її керівник Сергій Нечай заявив, що камери встановили для внутрішнього розслідування крадіжки. Готель не подавав заяв про крадіжку, а номер забронювали лише за день до зустрічі.

На службовому ноутбуці Нечая знайшли рахунок фотографові та чернетку звіту: «Об’єкт увійшов до номера о 19:42. Очікуваний час фіксації — до 20:30».

О 19:56 у номер уже зайшла Наталя, а о 20:04 ми викликали поліцію. Звіт не встигли завершити.

Денис написав мені після появи новини:

«Марк бреше. Якщо ти підтримаєш його, назад дороги не буде».

Я відповіла:

«Назад дороги немає від дня, коли ти його найняв».

Після цього він перестав писати особисто. Усі повідомлення надходили від адвокатів.

Медіа змінили тон не відразу. Частина видань продовжувала називати мене зрадницею, частина вже писала про незаконне спостереження. Марк погодився на коротку заяву без деталей слідства: визнав, що його найняли створити компромат, і попросив вибачення.

Коментарі розділилися. Одні люди вірили, інші вважали, що я заплатила більше. Я перестала читати після першої сотні.

Найважливішим був не публічний ефект. «Норд Кепітал» офіційно запросив пояснення щодо використання корпоративної служби безпеки в приватній справі. До завершення перевірки фонд заморозив переговори.

Акціонери почали втрачати терпіння. Троє вимагали тимчасово обмежити повноваження Дениса. Савчук відмовлявся скликати голосування.

Антон знайшов у внутрішньому аудиті ще один платіж: «Лайм Консалт» отримала гроші не від Дениса особисто, а від «Вектора» за аналіз репутаційних ризиків. Тобто спробу підставити мене фінансували коштом компанії, частку в якій я захищала.

— Вони назвуть це перевіркою членкині родини керівника, — сказав Антон.

— У статуті немає такої послуги.

— Саме так. Рада не погоджувала витрату, результат не передавали компанії, а вигоду отримував Денис у розлученні.

Це давало підставу вимагати відшкодування збитків із генерального директора.

Ми подали окремий цивільний позов. Наталя попередила, що Денис сприйме його як оголошення повної війни.

— Він уже використовував камери, мою матір і фонд. Що ще лишилося?

— Твоя репутація, робота Антона, безпека Марка, свідчення Ліани. Людина, яка втрачає контроль, рідко стає обережнішою.

Того вечора хтось розбив вікно в Антоновому офісі. Ноутбуки лежали в сейфі, але зникла тека з копіями фінансової схеми. Оригінали зберігалися в іншому місці.

Поліція не встановила виконавця. Камера сусіднього магазину зафіксувала чоловіка в каптурі й автомобіль без номерів.

— Припинимо? — запитав Антон, коли ми стояли серед скла.

— Ви хочете?