Розділ 4. Підпис, який коштує мільйони

Наталя знайшла Антона Боровика через три дні. Він займався фінансовими розслідуваннями й оцінкою часток у корпоративних конфліктах. На першу зустріч прийшов із двома ноутбуками та попросив не розповідати нічого, чого не можна підтвердити.

— Чоловік має коханку, — почала я.

— Це не фінансовий факт.

— Намагається підставити мене під зраду.

— Це важливо для адвокатки. Мені потрібні гроші, частки й дати.

Я простягнула старий статут і виписку про продаж квартири.

Антон читав швидко. Йому було сорок, волосся на скронях почало сивіти, а на правій руці не було обручки. Я помітила це й розсердилася на себе: Денисова пастка змусила оцінювати кожного чоловіка як можливу частину плану.

— Ви внесли сімдесят чотири відсотки початкового капіталу, — сказав Антон. — Працювали без зарплати, потім передали частку за компенсацію. Чому вона менша за ринкову вартість?

— Компанія мала борги.

— За офіційним балансом — так. Але в тому самому кварталі придбала два автомобілі через пов’язану фірму. Треба знайти власника.

Він склав перелік реєстрів і документів, до яких мав законний доступ. Наталя нагадала, що ми не зламуємо пошту й не копіюємо корпоративні файли без права доступу.

— Я досі членкиня наглядової ради фонду, — сказала я. — Маю доступ до договорів фінансування.

— Тоді беремо лише те, що стосується ваших повноважень, — відповів Антон. — Якщо побачите інше, запишіть назву. Не фотографуйте потайки.

Він не намагався вразити мене готовою схемою помсти. Пояснював, що доведеться чекати відповіді реєстрів, залучати оцінювача й, можливо, роками судитися. Після Дениса, який будь-яку проблему обіцяв вирішити одним дзвінком, ця чесність здавалася незвичною.

Наталя розібрала шлюбний договір пункт за пунктом. Найнебезпечнішим був не розподіл майна, а мирова угода, яку я підписала рік тому під час реструктуризації кредиту. У ній містилася згода не оскаржувати оцінку компанії, проведену аудитором Дениса.

— Я думала, це банківський документ.

— Так тобі сказали?

— Денис і його юрист.

— Хто був присутній?

— Ліана принесла теку. Михайло Савчук чекав у переговорній. Я підписувала між двома засіданнями.

Наталя потерла перенісся.

— Документ можна оскаржувати, якщо доведемо введення в оману або приховану пов’язаність оцінювача. Але легко не буде.

— Скільки коштує моя частка насправді?

Антон повернув екран. За попередніми даними — від шести до восьми мільйонів євро. Офіційна компенсація, яку готував Денис, становила чотириста тисяч.

Я не відчула жадібності. Відчула приниження. Не через різницю в цифрах, а через упевненість Дениса, що роки моєї роботи можна оцінити сумою, яку він витрачає на будинок для коханки.

— Що робимо?

— Зберігаємо докази первинного внеску, — сказав Антон. — Встановлюємо реальних власників пов’язаних компаній. Перевіряємо оцінювача. І не даємо чоловікові продати бізнес до того, як суд визначить ваші права.

— Він підписує угоду у вересні.

— Тоді часу мало.

Я подивилася на Наталю.

— Подамо позов зараз?

— Якщо подамо, він зрозуміє, що ти знаєш. Спочатку потрібен хоча б один сильний доказ прихованих активів.

Удома Денис залишив на столі конверт. Усередині був проєкт доповнення до шлюбного договору. За новою редакцією я отримувала будинок матері й двісті тисяч євро в разі розлучення, але відмовлялася від усіх корпоративних претензій.

— Навіщо це? — запитала я.

— Вимога інвестора. Вони хочуть бачити чисту структуру власності.

— У нас уже є договір.

— Старий не враховує продаж. Підпишемо в Юлія... — він урвався. — У нотаріуса наступного тижня.

— Я покажу Наталі.

Денис змінився в обличчі.

— Навіщо втягувати подругу? Там стандартний текст.

— Якщо стандартний, вона швидко прочитає.

— Єво, через твою недовіру ми можемо втратити угоду.

— Тоді інвестор зачекає один день.

Він забрав конверт.

— Я попрошу юристів пояснити тобі кожен пункт.

— Наталя пояснить безкоштовно.

Денис усміхнувся, але в очах з’явилася лють.

— Ти останнім часом дивно поводишся.

— Можливо, нарешті висипаюся.

Того вечора він довго говорив телефоном на балконі. Я не підслуховувала. За годину Марк запросив мене на виставку, яка мала відкритися в суботу.

Денис пришвидшував події.

За новим проєктом угоди я мала з’явитися до нотаріуса без власного адвоката. Денис пояснив, що присутність Наталі «створить неправильний сигнал інвесторам». Я попросила надіслати документи наперед. Юридичний відділ відповів, що текст ще погоджують.

— Тоді й дата не може бути остаточною, — написала я у спільному листуванні.

Денис подзвонив одразу.

— Навіщо ти влаштовуєш бюрократію?

— Прошу прочитати договір до підписання.

— Там десять сторінок.

— Ти не показуєш навіть одну.

За годину файл надійшов. У властивостях автором значився юрист інвестора, але в історії редагування залишилося ім’я Ліани. Вона змінила розмір компенсації та додала пункт про відмову від претензій у разі «поведінки, що суперечить сімейним зобов’язанням».

Наталя прочитала й відклала ноутбук.

— Цей пункт навряд чи витримає окремий судовий розгляд. Але вони й не планують судитися. Після фотографій покажуть його жирним шрифтом, розкажуть про скандал і дадуть тобі годину на підпис.

— Чому Ліана редагує мій шлюбний договір?

— Гарне питання. Поки не став його.

Антон перевірив рух коштів після передачі моєї частки. З трьох мільйонів двохсот тисяч я отримала лише п’ятсот. Решту компанія провела як позику від мене, а за рік відобразила погашення.

— На який рахунок?

— На спільний депозит, відкритий на ваше ім’я і Дениса. Того самого дня гроші пішли на придбання складу.

— Я ніколи не бачила цього депозиту.