Глава 15. Відповіді на питання

5 червня 2019 року

Маргарита під покровом ночі пробиралася до боліт на краю села. Терміново потрібно зупинити старого безумця, поки він не вбив... але кого? Кому з її друзів загрожує смерть? На очі навернулися сльози. Невже кохання її серця з жагучими очима, її Макс, заодно з дідом? Два безумці спочатку вбили бабусю, а тепер вирішили відігратися на онуці. Блондинка наділа перстень, чекаючи смертельного вироку. Вона перечіпалася на кожному кроці, але продовжувала вперто йти вперед.
 

***

23 : 01

Маргарита стояла на пустій галявині на краю болота. Збентежено оглядалася навкруги  – самотня берізка, декілька кущів і жодної живої душі. Позаду почувся шурхіт, серце затріпотіло спійманою пташкою. Вона обернулася і зустрілася поглядом з Володею.

— Володю, що ти тут робиш? – шоковано скрикнула.

— Ти ще не здогадалася? Коли ми були друзями, ти не здавалася такою тугодумкою. Ти відштовхнула, розтоптала моє кохання. Чому нащадок по бічній лінії не може отримати все, чого побажає?

— Заспокойся, внучку, – поряд з Володею з кущів вийшов Владлен.

— Макс – ваш онук!

— Так, ти права, але Володя – також моя кров.

— Всією душею ненавиджу цю собачу кличку! Називайте мене Володимир! – розсердився молодий чоловік.

— Гаразд, онучку. Тепер нашій гості потрібно відпочити, – Владлен витягнув з кишені газовий балончик. Струмінь газу полетів прямісінько в обличчя Маргарити.

***

23 : 09
Спина боліла, кінцівки задерев'яніли - такими відчуттями зустріло повернення до тями. Маргарита спробувала встати, але це не вдалося. Її руки й ноги встигли міцно прив'язати до кілочків, вбитих у землю. Блондинка широко розплющила очі, оглянулась довкола – поряд на колінах стояв Володя і щось креслив на землі. Обабіч, на розкладному стільці, вмостився Владлен.

— Що ви зі мною хочете зробити? – стривожилась дівчина. Сенсу кричати не було, адже ніхто не почує волання на болотах у нічну пору.

— Намагаємось тебе спекатись. Дух персня обіцяє дати мені велику силу, владу, гроші – усе чого побажаю за смерть останньої із проклятого роду, - підсумував колишній друг.

— Ми спочатку хотіли звести тебе з розуму... — відгукнувся Владлен, – та ти виявилася міцним горішком.

— Ви примусили мене думати, що я втрачаю здоровий глузд!

— Але ж цікавіше, коли жертва все усвідомлює, правда? Внучку, в тебе ця лінія крива, – ніби не помітивши слів блондинки, продовжував дід.

— Це ви робили мені каверзи і куди ви поділи Макса? Хай уже виходить на сцену!

— Він спить під дією снодійного і бачить сни про ваше «щасливе» майбутнє. Тільки я б цього не допустив! Ніколи! Не вистачало повторення історії 1972 року! – Владлен зірвався на нервовий крик, – Моя донька, а його матуся, з дитинства возила Макса по закордонах, тому я не зміг виховати гідного нащадка роду. Я більше всього схиляюсь до думки, що хлопець не володіє даром екстрасенса. Тому тебе ніхто не порятує.

— Про інше я розповім, – озвався Володя, – Про що цікаво дізнатись? Ти ж у нас детектив, вела своє розслідування, а результат? Не – ма – є …

— Зрадник! Де мемуари бабусі?

— Дід їх украв, щоб понервувати тебе.

— Чому перстень опинився в моєму ліжку, постійно зникав і з’являвся?

— Ми не маємо до цього відношення. Коштовність сама вирішує, де їй бути. Я спеціально пошкодив замки, щоб придбати нові і мати запасні ключі, – розповідав молодий чоловік, продовжуючи креслити незрозумілі символи.

— Чому на мене напали собаки? - тіло затекло від незручної пози. Лише тепер вона збагнула, що лежить не на землі, а на великому плоскому камені.

— Перстень притягнув до тебе неприємності. Внучок сидів у кущах і спостерігав за цією сценою. Потім несподівано з’явився Макс, який і розігнав собачу зграю. Як добре, що мені вдалося відшукати справжню кров мого роду – Володимир заслуговує стали моїм наступником. Тепер у мене буде продовжувач Сімейної Справи, – розчулено промовив Владлен.

Володя гордовито посміхнувся.

***
 

23 : 23

— Хто ви? - стривожено запитав Макс.

Він опинився на лісовій галявині. Навколо кружляли білі сніжинки, рожеві квіти, сині метелики і золоте листя. Проте найбільше дивувала старенька бабця-відлюдниця, яка то ставала прозорою, то знову повертала матеріальність.

— Я сторож між світом живих і мертвих.

— А я тут що роблю? У мене немає екстрасенсорних здібностей, тому не можу спілкуватися з мертвими.

— Ти помиляєшся, дитя. Лише ти здатний закінчити цю довготривалу історію. Сьогодні виповнився сто одинадцятий рік після ініціації прокляття персня. Якраз ти – з-діда-прадіда спадковий екстрасенс. Пам'ятаєш, ти хотів врятувати дівчину Маргариту? Ти тільки захотів, і душа собаки твого діда заплуталась в тенетах, втратила контроль за поведінкою, не підкорилась наказу господаря.

— Собака залишилась жива, з нею все гаразд.

— У кущах сидів твій двоюрідний брат, який і врятував життя собаки – повернув душу знову в тіло. Ти погоджуєшся зі мною на рахунок здібностей?

— У мене є кузен? – запитав Макс, але бабця не відповіла, – Може перестанете годувати мене байками?

— А Маргарита хай помирає, хай її вбивають? – відвернулась спиною відлюдниця.

— Що сталося з Марго? Як її врятувати?

— Ніхто, крім екстрасенса, не зарадить. Ти ж простий багатий хлопчик, тому нічим своїй Марго не допоможеш.

— Якщо я маю надприродні здібності, то що повинен робити? – ця вперта старенька почала виводити з рівноваги.

— Я знімаю з тебе дію снодійного. Тепер прокидайся та пошукай відповіді у діда на столі. Ти повинен від імені своїх предків: Анастасії та Аполінарія пробачити останню з проклятого роду – Маргариту. Ще в 1908 році ця подружня пара була вбита панною Марфою – пращуркою Рити. Поспіши, в тебе залишилось пів години, - на цьому місці Макс прокинувся.